— Я що тобі сказав? Я висловився незрозуміло? Садови свою сім’ю в літак і…
— Ти хочеш отримати інфу, чи ні?
— Розроджуйся своєю інфою, — зітхнув батько, із великим зусиллям зосереджуючись на розмові.
— У вівторок о дев’ятій ранку Джованні розмовляв із двома чуваками в підліску на околицях Сіньї.
— Чорними?
— Білими. Наша людина впізнала одного з них: Джанкарло Балаґіно. Фашик, замішаний у корупційних схемах і…
— Я в курсі.
Усе це не мало жодного сенсу: Монтефіорі ніколи не злигався б із виродками, що розкрадали його місто.
— Хто твій свідок?
— Служник в одному флорентійському готелі «люкс». Він двадцять років пропрацював на Монтефіорі у Ф’єзоле.
На людину, яка так довго користувалася довірою Кондотьєра, можна було покластися.
— Другого він не впізнав?
— Ні. Лише розповідав, що то був кремезний білявець, років за сорок. Довкола них стояли охоронці.
Що то було за таємне зібрання? Це стосувалося продажу зброї? Чогось іншого? Балаґіно завше влазив у все, що пахло війною, але якби він хотів позбутися Монтефіорі, то зробив би це тихіше — ванна з кислотою чи залізобетон. А якби, навпаки, захотів перетворити його на яскравий приклад помсти, обрав би відрубування голови, повішення або — теж класика мафіозі — мисливську рушницю зі спиляним стволом.
— У нас із Софією ідея, — вів далі Лоїк тоном, гідним «Славетної п’ятірки»[78]. — Цей чоловік записав номер однієї з машин. Автівка, як він припускає, орендована. Софія планує завдяки своїм контактам дізнатися, у кого її винайняли.
Ґреґуар не знав, сміятися чи плакати. Татів синочок і графиня йдуть слідами пожирача сердець. Зрештою, приводи для занепокоєння точно були.
— Здається, я все-таки недостатньо чітко висловився, ти…
— Я знаю, що треба робити. Ми можемо працювати ефективніше за самих фліків.
Зв’язок був кепський, але Морван відчував, що Лоїк надто захопився. Він сподівався, що Софія нарешті за яйця спустить його на землю, але помилився. Можливо, смерть макаронника мала зіграти свою роль… Навіть Лоїк, певно, зберіг у собі те чорне, тверде й незнищенне осердя, що його називають «волею», але в Морванів це лише гординя.
— Зателефонуєш, коли будуть новини, — нарешті здався він.
Не встиг покласти слухавку, як «Іридіум» задзвонив знову. Кущ.
— Маю човен, патроне. Зі шкіпером.
— Серйозно?
— Укр-рай сер-рйозно!
— Двигун?
— «Enduro», 40 кінських сил.
— Пальне?
— Треба взяти з собою.
— Скільки людей поміститься?
— Троє включно зі стерновим.
Мішель брехав. Він це казав, сподіваючись залишитися на суші. Морван не поїде без Кросса, його озброєної охорони й без досвідченого керманича.
— Скільки часу добиратися до тебе?
— Якщо вирушиш негайно, будеш тут о десятій вечора.
В «Іридіумі» збереглася інформація про місце перебування Мішеля. Ґреґуар усе зважив: він зможе досягти Лонтано до полудня. Якщо Шепік не прилетить, просто залишиться в облозі зі своїм сином, але принаймні вони будуть удвох. І ще зможуть повернутися річкою. Треба взяти запас пального.
— Тобі вдалося щось дізнатися про ситуацію на місці?
Позаяк пересування джунглями практично неможливе, поширення звісток про рух військ стало тут оновленою версію зіпсованого телефону.
— У нас був феєрверк, шефе. Міномети, ракетні установки. Тут такого ще не бачили.
— У кого зброя? Це ФЗВК?
— У обох сторін, патроне. У хуту важка артилерія. Так звані 120-міліметрові. У тутсі є ракети з самонаведенням. Зараз, патроне, тут…
Морван відпустив думки у вільне плавання. Контрабандисти озброїли обидві армії. Ще більше божевільних… Якщо це триватиме, він може попрощатися зі своїм бізнесом. Переможець, хай хто це буде, річкою підніметься на запах колтану зі своєю зброєю.
— Підсумок?
— ЗСДРК порішили тутсі.
Морван запитав це, хоча в достовірності інформації дуже сумнівався: Мішель, який походив із народу луба, діставав відомості від конґолезького фронту; якби запитав інших, із протилежного табору, отримав би й протилежний результат.
— Баржі проходили?
— «Вентімілья» зупинялася в Лонтано. Дехто каже, вона поламалася.
Збіг чи саботаж, справа рук Ервана? Цей малий здатний на все. Хай там як, він досягнув своєї мети, зійшов на сушу. Ґреґуар відчув приплив гордості: Морвани завжди домагаються свого.
— Хто командує ЗСДРК?
— Є два фронти, шефе. Конголезцями керує генерал Етьєн Еґбакве, силами Інтерагамве — Мефісто.