Одрі висміяла Ґаель, коли та заїкнулася про «засекречену справу», але сама вочевидь починала переконуватися в її теорії. Заохочена цим, дівчина наважилася озвучити один зі своїх потаємних сценаріїв:
— Можливо, його дружина давала свідчення в якійсь кримінальній справі. Вона скористалася програмою захисту свідків і…
— Ти передивилася фільмів, любонько. Відколи працюю в поліції, ще не чула про подібні програми.
— А що з аварією?
— Усе кошерно, якщо можна так висловитися. У серпні 2006 його тачка вилетіла за межі проїжджої частини на маленькому острівці архіпелагу Кігслади, Наксосі. Тіла перевезли й поховали в Парижі.
Одрі відкусила ще шматок. Її пальцями стікав жир. Ґаель спостерігала за краплями, які от-от мали скотитися їй у рукав.
— Хто займався склепом?
— Не знаю.
— На свідоцтвах про смерть має стояти ім’я матері, хіба ні?
— Ні. Усе сталося в Греції, і особи батька виявилося достатньо. Вони вже були розлучені.
— Ти робила запит на рапорт про аварію?
— Я сконтактувала зі зв’язковим офіцером Греції в Парижі. Він займається цим. У тебе нічого немає попити? Пивка якогось?
Ґаель підвелася й пішла по пляшку пива з тих, які берегла для Ервана. Заразом прихопила кілька серветок.
— Ти, здається, не надто квапишся щось нарити, — дорікнула вона Одрі й поклала на столик квадратні папірці.
Одрі неуважно ляпнула на них сандвіч, витерла пальці, як механік на перерві.
— А ти людську мову розумієш? За відсутності мотивів для обвинувачення більше нічого не можна вдіяти.
— Я напишу на Катца заяву за нелегальну медичну практику.
Одрі притиснула накривку пляшки до рогу столика й ударом долоні зірвала її, подряпавши краєчок дошки. Це навмисно. Флікиня ковтнула пінистої рідини й відригнула. Навіть не дала собі праці відкинути пропозицію Ґаель. Субтитри не знадобилися. Вона була не в тому становищі, щоб писати заяви: кілька випадків шпиталізації, нестабільне психічне здоров’я… До того ж, поліціянтка хотіла притиснути Еріка Катца у справі Людини-цвяха, а не через якусь там нелегальну психіатричну практику.
Але це не головна причина: єдині докази, що пов’язували Катца з убивцею-чаклуном, — дбайливо зібрані вирізки з преси, справа пацієнтки на ім’я Анн Сімоні, координати жертв, записані до їх убивства, — отримані під час незаконного обшуку зі зламуванням замка. Ліпше про них забути, якщо двоє Фантометт[80] не хотіли самі стати обвинуваченими.
— Я можу ще раз зустрітися з ним і зібрати зразки ДНК.
— Реально, мала, кажу тобі: ти дивишся забагато фільмів.
— Завдяки цим зразкам, — не вгавала Ґаель, — ми могли б ідентифікувати його.
— За умови, що вони є в НАКГВ.[81] А в цьому я дуже сумніваюся.
— Цей чоловік змінив усі свої дані. Має бути причина.
Одрі підвелася, ще раз витерла руки й закрила ноутбук.
— Я пішла. Спробуй поспати.
Ґаель скочила:
— Оце і все? На цьому все скінчено?
— Я продовжу завтра. Поки що нікуди не виходь і нікому не телефонуй.
Від перспективи провести ще один день у чотирьох стінах Ґаель охопила туга.
— А якщо він збрехав? — на ходу придумала вона нову зачіпку.
— Нам і так відомо, що він бреше.
— Я говорю про Юссено. Що, як він не помер у тій аварії у Греції? Він міг би змусити підставного лікаря підписати фальшиве свідоцтво про смерть. Міг би перевезти тіла своїх дітей, а для себе замовити порожню труну.
Одрі розреготалася. Ґаель здалося, ніби їй надавали ляпасів.
— Послухай мене! — закричала вона. — Він повертається у Францію, змінює ім’я та розпочинає практику.
— Ми бачили його фото: Катц фізично не має нічого спільного з Юссено.
— А пластична хірургія?
— Іди спатоньки, — порадила Одрі. — Я тебе завтра наберу.
— У нього є ключ від склепу!
Флікиня попрямувала до дверей, але Ґаель перегородила їй шлях:
— Їдьмо негайно, разом.
— Куди?
— На кладовище Ліля. Вломимося в склеп. Одна труна порожня, я впевнена.
— Ти реально схиблена. Дай мені пройти.
80
Фантометта — супергероїня-детектив, головний персонаж однойменної серії книг для підлітків Жоржа Шоле, що виходила від 1961 до 2001 року.