— Непогано, але доведеться багато переучувати. Нічого! Не біда! Все це ми виправимо!
Граф уже уявляв, що Консуело і Йосиф його власність і входять до складу його капели. Він попросив Гайдна пограти на скрипці, і позаяк тому не було ніякої підстави приховувати своє обдаровання, юнак чудово виконав невелику, але дивовижно талановиту власну річ. Цього разу граф залишився цілком задоволений.
— Ну, тобі місце вже забезпечене, — сказав він, — будеш у мене першою скрипкою; ти мені цілком підходиш. Але ти будеш також займатися на віолі д'амур[202], це мій улюблений інструмент, я навчу тебе грати на ньому.
— Пан барон також задоволений моїм товаришем? — запитала Консуело Тренка, що знову поринув у роздуми.
— Настільки задоволений, — відповів барон, — що якщо коли-небудь мені доведеться жити у Відні, я не побажаю мати іншого вчителя, крім нього.
— Я буду вчити вас на віолі д'амур, — запропонував граф, — віддайте мені перевагу.
— Я віддаю перевагу скрипці й цьому вчителеві, — відповів барон, що виявляв, незважаючи на всю свою стурбованість, незрівнянну відвертість.
Він узяв скрипку й зіграв з великою чистотою й виразністю кілька пасажів із щойно виконаної Йосифом п'єси. Віддаючи скрипку, він сказав юнакові з непідробною скромністю:
— Мені хотілося показати, що я годжуся вам тільки в учні й можу вчитися старанно та з увагою.
Консуело попросила його зіграти ще що-небудь, і він виконав її прохання без усякої манірності. У нього були й талант, і смак, і розуміння. Ґодіц розсипався в перебільшених похвалах самій речі.
— Вона не дуже гарна, — відповів Тренк, — тому що це мій твір. Але все-таки я люблю її, бо вона сподобалася моїй принцесі.
Граф скорчив гримасу, ніби бажаючи сказати, що барон має зважувати свої слова. Але Тренк не звернув на це ніякої уваги й, глибоко замислившись, протягом кількох хвилин продовжував водити смичком по струнах, потім, кинувши скрипку на стіл, устав і закрокував по кімнаті, потираючи рукою чоло. Нарешті він підійшов до Ґодіца і сказав:
— Добраніч, дорогий графе. Я мушу виїхати звідси до зорі, замовлена карета приїде за мною о третій годині. Позаяк ви думаєте провести тут весь ранок, ми, цілком імовірно, побачимося тільки у Відні. Щасливий буду знову зустрітися з вами і ще раз подякувати вам за приємну подорож, яку ми здійснили разом. Усім серцем відданий вам на все життя.
Вони кілька разів потисли один одному руки; виходячи з кімнати, барон підійшов до Йосифа й, даючи йому трохи золотих, проговорив:
— Це аванс за уроки, які я попрошу вас давати мені у Відні. Ви знайдете мене в прусському посольстві.
Кивнувши потім на прощання Консуело, він сказав:
— А тебе, якщо коли-небудь зустріну барабанщиком або сурмачем у своєму полку, візьму із собою, й ми разом утечемо, чуєш?
І, ще раз поклонившись графові, він вийшов.
Розділ 73
Тільки-но граф Ґодіц залишився наодинці зі своїми музикантами, він відчув себе вільніше й став дуже говіркий. Найбільшою його пристрастю було удавати із себе регента й грати роль імпресаріо; отже, він побажав негайно зайнятись освітою Консуело.
— Іди сюди й сідай, — сказав він їй. — Ми тут самі, а слухати уважно не можна, коли люди перебувають одне від одного бозна на якій відстані. Сідайте й ви, — звернувся він до Йосифа, — і отримуйте користь із уроку.
— Ти не вмієш вивести жодної трелі, — вів далі він, знову звертаючись до знаменитої оперної співачки. — Слухайте обоє гарненько, ось як це робиться.
І він проспівав найпростішу фразу, додавши до неї найвульгарнішим чином кілька фіоритур.
Консуело, бавлячись, повторила фразу, навмисно зробивши трель не так, як він показав.
— Не те! — закричав граф громовим голосом, ударяючи кулаком по столі. — Ви не слухаєте!
Він знову повторив фразу, а Консуело із найсерйознішим виглядом іще більш вигадливо й безнадійно погано обірвала фіоритуру, удаючи, начебто старається щосили. Йосиф задихався від судорожного сміху й навмисно кашляв, аби приховати це.
202