— Очевидно, костюм і зачіска зовсім змінили мою фізіономію під час нашої подорожі, — ділилася вона своїми думками з Беппо, залишившись із ним наодинці, — позаяк ця людина, що так приглядалася до мене своїми ясними, проникливими очима, зовсім не впізнає мене тут.
— Граф Ґодіц також не впізнав вас, побачивши вперше у посланника, — зауважив Йосиф, — і, можливо, якби не одержав він вашої записки, так ніколи б і не визнав вас.
— Прекрасно! Але в графа Ґодіца звичка дивитися на людей якимось поверховим, недбало-гордим поглядом, тому він, по суті, нікого не бачить. Я впевнена, що тоді, у Пассау, він так би й не здогадався, що я жінка, якби не повідомив йому цього барон Тренк. Гольцбауер же, тільки-но побачив мене тут і взагалі щораз, як ми зустрічаємося, дивиться на мене з такою увагою й цікавістю — зовсім як тоді, у домі кюре. З якої ж причини він великодушно зберігає в таємниці мою безглузду пригоду, що могла б зашкодити моїй репутації, якби він перетлумачив її в поганий бік, і навіть могла посварити мене з учителем, який вважає, що я прибула до Відня без усяких потрясінь, перешкод і романтичних подій? А в той же час цей самий Гольцбауер нишком паплюжить і мій голос, і мою манеру співати, взагалі всіляко злословить на мою адресу, аби тільки не запрошувати мене на імператорську сцену. Він ненавидить і хоче відсторонити мене, але, маючи в руках найпотужніше проти мене знаряддя, чомусь не пускає його в хід. Я просто гублюся в здогадах!
Розгадка незабаром була виявлена Консуело. Але раніше, ніж читати про подальші її пригоди, треба пригадати, що численний і сильний гурт людей працював проти неї. Корилла була красива й доступна, і могутній міністр Кауніц часто провідував її; він полюбляв втручатися в закулісні інтриги, а Марія-Терезія, відпочиваючи від державних справ, бавилася його балаканиною на цю тему й, у душі сміючись над маленькими слабостями великої людини, сама знаходила задоволення в театральних плітках: вони нагадували їй у мініатюрі, але з відвертою безсоромністю, те, що являли в ту епоху три найвпливовіші двори Європи, керовані інтригами жінок, — її власний двір, двір російської цариці[257] та двір пані Помпадур.[258]
Розділ 91
Відомо, що Марія-Терезія давала аудієнцію раз на тиждень кожному, хто бажав з нею говорити. Цей лицемірно-батьківський звичай ще й понині зберігся при австрійському дворі, а син Марії-Терезії, Йосиф II, свято дотримувався його. Крім того, Марія-Терезія дуже легко давала особливі аудієнції особам, що бажали вступити до неї на службу, та й взагалі ніколи не бувало володарки, до якої було б легше проникнути.
Порпора дістав нарешті аудієнцію. Він розраховував, що імператриця, побачивши зблизька відкрите обличчя Консуело, можливо, перейметься особливою прихильністю до неї. Знаючи, яка вимоглива імператриця відносно моральності й благопристойності, він говорив собі, що Марія-Терезія, без сумніву, буде вражена скромністю та непорочністю, якими дихала вся істота його учениці. Їх увели до однієї з маленьких віталень палацу, куди був перенесений клавесин; через півгодини ввійшла імператриця. Вона приймала високопоставлених осіб і була ще в парадному туалеті — такою, як її зображують на золотих цехінах; у парчевому платті, в імператорській мантії, з короною на голові та з маленькою угорською шаблею збоку. Імператриця була дійсно гарна в такому вигляді, але аж ніяк не велична й не царствено благородна, як описували її придворні, а свіжа, весела, з відкритим щасливим лицем і з довірливим, сміливим поглядом. То був і справді «король» Марія-Терезія, що її угорські магнати в пориві ентузіазму посадили на престол із шаблею в руці. Але на перший погляд це був скоріше добрий, аніж великий король. У ній не було кокетства, і простота її поводження говорила про ясність душі, позбавлену жіночого підступництва. Коли вона пильно дивилася на кого-небудь, особливо коли з наполегливістю розпитувала, можна було відчути в цьому привітному обличчі, що усміхалося, лукавство й навіть холодну хитрість. Але хитрість була чоловіча, якщо хочете, імператорська, ні в якому разі не кокетство.
258