Отже, вона сміливо взялася тимчасово замінити пані Тезі, але утруднення полягало в тому, що треба було знайти заступницю для неї самої. Про слабкий голос пані Гольцбауер нічого було й думати. Доводилося випустити на сцену Консуело або задовольнятися ким завгодно. Порпора докладав диявольських зусиль. Метастазіо, страшенно невдоволений ломбардською вимовою Корилли та обурений тим, що вона, всупереч змісту й дії опери, всіма силами намагалася затьмарити інших виконавців, не приховував свого збайдужіння до неї й симпатії до сумлінної та розумної Порпоріни. Кафаріелло, що упадав коло пані Тезі (який від усієї душі ненавидів Кориллу за те, що та насмілилася змагатися з нею за «ефектні виходи» і першість краси), сміливо висловився за запрошення Консуело. А Гольцбауер, який ревно оберігав честь свого театру, але в той же час боявся впливу, що його зуміє набути Порпора, потрапивши хоча б однією ногою за лаштунки, просто втрачав голову. Скромне поводження Консуело привернуло до неї стільки прихильників, що важко було вже довше вводити в оману імператрицю. Завдяки всьому цьому Консуело дістала запрошення. Їй, одначе, було запропоновано жалюгідні умови — у надії, що вона відмовиться. Порпора відразу на все погодився, як завжди не поцікавившись думкою своєї учениці. Одного прекрасного ранку Консуело довідалася, що її ангажовано на шість спектаклів. Не маючи можливості позбутися цього й не розуміючи в той же час, чому після півторамісячного очікування вона не має ніяких звісток від Рудольштадтів, Консуело на настійну вимогу Порпори змушена була вирушити на репетицію опери «Антігон»[260] Метастазіо (музика Ґассе).
Консуело вже пройшла свою роль із Порпорою. Звичайно, для маестро було мукою вивчати з нею твір суперника, найбільш невдячного з усіх учнів[261], ворога, якого він тепер особливо ненавидів. Але, не кажучи про те, що через усе це треба було пройти, щоб розкрити двері своїм власним творам, Порпора був занадто сумлінним викладачем, мав занадто чесну душу артиста, щоб не вкласти в цю роботу всього свого знання й ретельності. Консуело всіма силами допомагала йому, і це одночасно й захоплювало його й доводило до відчаю. Всупереч своєму бажанню, бідолашна дівчина була в захваті від Ґассе, і душа її відчувала більше піднесення від ніжних і пристрасних мелодій Sassone, ніж од величних і часом трохи холодних і сухих творів свого вчителя. Вона звикла, вивчаючи з ним інших композиторів, вільно віддаватися своєму захвату, і цього разу була змушена стримуватися, бачачи, яким смутним буває його обличчя і пригніченим дух після цих занять.
Коли Консуело вийшла на сцену репетирувати з Кафаріелло та Кориллою, вона була така схвильована, хоча й знала прекрасно свою партію, що їй коштувало великих зусиль приступити до сцени Ісмєни[262] з Беренікою, що починалася словами:
Корилла відповіла такою фразою:
На цьому місці Кориллу перервав голосний регіт Кафаріелло, і вона, повернувшись до нього з блискаючими від гніву очима, запитала:
— Що ви знаходите тут смішного?
— Ти так чудово це сказала, моя товста Береніко! — відповів, іще голосніше сміючись, Кафаріелло. — Важко було висловитися щиріше.
— Ці слова так забавляють вас? — запитав Гольцбауер, який був не проти передати Метастазіо, як сопраніст потішається над його віршами.
— Слова-то прекрасні, — сухо відповів Кафаріелло, який добре знав, з ким має справу, — але тут їх було сказано так до речі, що я не міг стриматися від сміху.
І він, надриваючись від реготу, повторив, звертаючись до Порпори:
Корилла розуміла, яка кревна образа міститься в натяках на її поводження; тремтячи з люті, ненависті й страху, вона ледве не кинулася на Консуело й готова була її скалічити, але в юної співачки був такий лагідний і спокійний вигляд, що вона не посміла цього зробити. До того ж слабке світло, що проникало на сцену, впало на обличчя її суперниці, й Корилла зупинилася, вражена якимись неясними спогадами й охоплена незрозумілим жахом. У Венеції вона ніколи не бачила Консуело ні поблизу, ні при денному світлі. Під час пологових мук вона ледве могла роздивитися риси циганчати Бертоні, яке метушилося навколо неї, та так і не зрозуміла, чому воно настільки зворушливо піклується про неї. Тепер вона намагалася пригадати все, що сталось, але їй це не вдавалось, і протягом усієї репетиції вона не могла позбутися неспокою та ніяковості. Досконалість, із якою Консуело провела свою партію, чимало сприяла кепському настрою Корилли, а присутність Порпори, її колишнього вчителя, що слухав її, як суворий суддя, мовчки й майже презирливо, перетворила для неї репетицію на справжнє катування. Пан Гольцбауер був не менш уражений, коли маестро заявив, що всі темпи неправильні, а вірити йому мимохіть доводилося, позаяк він був присутній на репетиціях, які проводив сам Ґассе під час першої постановки його опери в Дрездені. Поради маестро були настільки цінними, що Гольцбауеру довелось упокоритися й приховати досаду. Порпора провів таким чином усю репетицію, давав вказівки кожному і зробив зауваження навіть самому Кафаріелло, а той, бажаючи підняти авторитет Порпори перед іншими, прикинувся, начебто з повагою слухає його. Кафаріелло прагнув принизити в той день зухвалу суперницю пані Тезі й готовий був на все, навіть на те, щоб удати покірного та скромного учня. Адже і в акторів, так само як у дипломатів, на сцені, так само як і в кабінеті монархів, найкращими й найбільш негарними вчинками рухають приховані, безмежно дріб'язкові й пусті причини.
260
261