— Боюся, що ти мусиш, — тяжко промовила Пейшенс.
— Чому? Вона вибрала іншого?
Пейшенс відмахнулася від моїх слів, наче від дзижчання комахи.
— Ні. Вона не легковажна, аж ніяк. Вона розумна і працьовита, чутлива й сильна духом. Я розумію, чому ти віддав їй своє серце. Але вона теж має свою гордість. Моллі бачить те, чого ти не можеш збагнути. Ви походите з настільки далеких одне від одного місць, що неможлива жодна зустріч посередині. Навіть коли б Шрюд погодився на цей шлюб, що дуже сумнівно, як би ви жили? Ти ж не можеш покинути Твердиню, спуститися до міста і працювати у свічній крамничці. І знаєш, що не можеш. А чи тішило б Моллі її життя, якби ти затримав її тут? Попри всі її цноти, люди, що добре її не знають, бачили б лише різницю вашого становища. Її вважали б лише забавкою низьких пристрастей, які ти собі дозволив. «Ох, бастард накинув оком на покоївку своєї мачухи. Видно, один зайвий раз затис її в кутку, а тепер мусить платити за музику». Ти знаєш, про що я.
Я знав.
— Мені байдуже, що казали б люди.
— Ти, може, це й витримав би. А що Моллі? А що ваші діти?
Я мовчав. Пейшенс глянула на свої руки, безчинно складені на колінах.
— Ти молодий, Фітце Чівелрі, — дуже тихо, дуже заспокійливо промовила вона. — Я знаю, що зараз ти цьому не повіриш. Але ти можеш зустріти іншу. Ближчу до тебе становищем. І вона теж може. Вона заслуговує шансу на щастя. Можливо, тобі слід відступити. Дай собі рік чи близько того. І якщо твоє серце не зміниться, то що ж…
— Моє серце не зміниться.
— Боюся, що її теж, — відверто сказала Пейшенс. — Ти їй небайдужий, Фітце. Не знаючи, хто ти насправді, вона віддала тобі серце. Оце й усе, що вона мені сказала. Я не хочу розкривати її зізнань мені, але якщо ти чинитимеш так, як вона просить, і облишиш її, то вона сама ніколи тобі цього не скаже. Тож я казатиму і сподіваюся, що ти не звинуватиш мене за біль, якого я мушу тобі завдати. Вона знає, що це неможливо. Вона не хоче бути служницею, що вийшла за шляхтича. Не хоче, щоб її діти були дочками чи синами замкової служниці. Отож вона заощаджує той дріб’язок, який я можу їй заплатити. Купує віск, пахощі, далі займається своїм ремеслом, найкраще, як може. Вона збирається заощадити досить, щоб розпочати все спочатку, у своїй власній крамничці. Це не так швидко станеться. Але така її мета, — Пейшенс замовкла. — Вона не бачить місця для тебе в такому житті.
Я довго сидів, міркуючи. Ні Лейсі, ні Пейшенс не озивалися. Під час нашої мовчанки Лейсі повільно поралася, заварюючи чай. Увіпхнула чашку мені в руки. Я звів очі та спробував їй усміхнутися. Обережно відставив чай.
— Ви з самого початку знали, що до цього дійде? — спитав я.
— Я цього побоювалася, — просто сказала Пейшенс. — Але знала також, що нічим не можу зарадити. І ти теж не можеш.
Я сидів непорушно, навіть не думаючи. Під старою хаткою, у виритій пазурами норі, Нічноокий дрімав над кісткою. Я легенько його торкнувся, навіть не будячи. Його спокійне дихання було якорем, за який я вхопився.
— Фітце? Що ти робитимеш?
Очі пекли мені від сліз. Я кліпнув, і це минуло.
— Те, що мені сказано, — із зусиллям сказав я. — Чи я ж чинив коли інакше?
Я повільно вставав. Пейшенс мовчала. Рана на моїй шиї пульсувала. Раптом одним-єдиним моїм бажанням став сон. Вона кивнула мені, коли я попросив пробачення. Вже у дверях я зупинився.
— От чому я прийшов цього вечора. Крім того, щоб з вами побачитися. Королева Кеттрікен збирається відновити Сад королеви. Той, на вершині вежі. Вона згадувала, що хотіла б знати, як його було влаштовано спочатку. За часів королеви Констанс. Я подумав, що ви могли б це згадати для неї.
Пейшенс завагалася.
— Я його пам’ятаю. Дуже добре пам’ятаю. — Якусь мить вона мовчала, а тоді посвітлішала на виду. — Я його тобі намалюю і все поясню. А ти все передаси королеві.
Я глянув їй в очі.
— Думаю, що вам слід піти до неї. Гадаю, що її б це дуже втішило.
— Фітце, мені завжди було складно з людьми. — Її голос зламався. — Я певна, що здамся їй дивною. Нудною. Я не можу…
Голос урвався.
— Королева Кеттрікен дуже самотня, — тихо сказав я. — Її оточують придворні дами, але не думаю, щоб вона мала справжніх друзів. Ви колись були королевою-в-очікуванні. Не можете згадати, як це?