Марлон Джеймс
Коротка історія семи вбивств
Ця книжка — белетристика. Імена, персонажі, місця та події — витвір уяви автора або ж вони використані фіктивно. Будь-яка схожість із реальними особами, живими чи померлими, підприємствами, компаніями, подіями чи місцями — цілковита випадковість.
Морисові Джеймсу,
надзвичайному джентльменові,
що не має собі рівних
Дійові особи
Сер Артур Дженнінгс — колишній політик, нині покійний
Співак — світова суперзірка реґі[1]
Пітер Нессер — політик, стратег
Ніна Берджесс — колишня секретарка, тепер безробітна
Кім-Марі Берджесс — її сестра
Рас Трент — коханий Кім-Марі
Доктор Лав / Льюїс Ернан Родриґо де лас Касас — консультант ЦРУ
Баррі Діфлоріо — керівник резидентури ЦРУ на Ямайці
Клер Діфлоріо — його дружина
Вільям Адлер — колишній оперативний працівник ЦРУ, тепер шахрай
Алекс Пірс — журналіст американського часопису «Роллінг стоун»
Марк Ленсінг — кінорежисер, син колишнього директора ЦРУ Ричарда Ленсінга
Луїс Джонсон — оперативний працівник ЦРУ
Містер Кларк — оперативний працівник ЦРУ
Білл Білсон — журналіст ямайської газети «Ґлінер»
Селлі К’ю — посередниця, інформаторка
Тоні Мак-Ферсон — політик
Офіцер Вотсон — полісмен
Офіцер Невіс — полісмен
Офіцер Ґрант — полісмен
Папа Ло / Реймонд Кларк — кримінальний авторитет Копенгагену, 1960-1979 роки
Джосі Вейлз — старший інфорсер[3] дон Копенгагену, 1979-1991 роки, ватажок «Шторм-групи»
Віпер — старший інфорсер «Шторм-групи», Мангеттен / Бруклін
Демус — член банди
Гекл — член банди
Бам-Бам — член банди
Фанкі Чикен — член банди
Рентон — член банди
Леґґо Біст[4] — член банди
Тоні Паваротті — інфорсер, снайпер
Прист[5] — кур’єр, інформатор
Джуніор Соул — інформатор; за чутками, шпигун банди з Восьми Провулків
«Венг-Ґенг» — банда району Венг-Сенг, що пов’язаний з Копенгагеном
Коппер — інфорсер банди
Чайнамен — ватажок банди поблизу Копенгагену
Тритоп — член банди
Буллмен — інфорсер
Шота Шериф[7] / Роланд Палмер — дон Восьми Провулків, 1975-1980 роки
Фаннібой[8] — інфорсер; другий за старшинством у банді
Бантин-Бентон — один з ватажків і дон Восьми Провулків, 1972-1975 роки
Дишреґ — один з ватажків і дон Восьми Провулків, 1972-1975 роки
Доналд Кассерлі — наркоторговець, президент Ліги свободи Ямайки
Ричард Ленсінг — директор ЦРУ, 1973-1976 роки
Ліндон Вольфсбрикер — посол США в Югославії
Адмірал Воррен Танні — директор ЦРУ, 1977-1981 роки
Роджер Теру — оперативний працівник ЦРУ
Майлз Коупленд — керівник резидентури ЦРУ в Каїрі
Едгар Анатолійович Чопоров — репортер інформагенції «Новості»
Фредді Луґо — бойовик «Альфа 66»[9]
Ернан Рикардо Лозано — бойовик «Альфа 66»
Орландо Бош — бойовик «Омеги 7»
Ґаель і Фредді — бойовики «Омеги 7»
Сел Резнік — журналіст «Нью-Йорк таймсу»
Кім Кларк — безробітна
Чарлз / Чак — інженер компанії «Алкорп боксит»
«Шторм-група» — ямайський наркосиндикат
«Ієрархія донів» — конкурентний ямайський наркосиндикат
Юбі — старший інфорсер «Шторм-групи», Квінс / Бронкс
Тристан Філліпс — в’язень «Райкерсу»[10], член «Ієрархії донів»
A-Плюс — спільник Тристана Філліпса
«Свинячий Хвостик» — інфорсер «Шторм-групи», Квінс / Бронкс
Рен-Доґ — інфорсер «Шторм-групи», Квінс / Бронкс
Омар — інфорсер «Шторм-групи», Мангеттен / Бруклін
Ромео — спотер[11] «Шторм-групи», Бруклін
Джон-Джон Кей — кілер, викрадач автомобілів
Пако — викрадач автомобілів
Ґризельда Бланко — наркобаронеса Меделянського картелю[12], діє на території Маямі
Бакстер — інфорсер Ґризельди Бланко
«Гавайські Сорочки» — інфорсери Ґризельди Бланко
Кеннет Колтерст — мешканець П’ятої авеню в Нью-Йорку
Ґастон Колтерст — його син Ґейл Колтерст — його невістка
Доркас Палер — доглядачка
Мілісент Сеґрі — медсестра
Міс Бетсі — менеджер агенції з найму «Боже, благослови»
Моніфа Тібодо — наркоманка
Я розкажу тобі правду Мій милий, це ж найважче.
Не все тут щира правда, але приблизно так.
Сер Артур Джордж Дженнінгс
Слухайте.
Мерці ніколи не перестають говорити. Можливо, через те що смерть — зовсім і не смерть: тебе нібито залишили в школі після закінчення занять, точніше, затримали після школи життя. Ти знаєш, звідки ти йдеш, і завжди повертаєшся з того місця. Ти знаєш, куди прямуєш, хоча, здається, що ніколи туди не втрапиш, і ти вже мертвий. Мертвий! Звучить як вирок, цілковитий кінець, та насправді це не так. Ти й далі триваєш. Ти зустрічаєш людей, які мертві довше за тебе; ти весь час рухаєшся, не йдучи нікуди, слухаєш їхнє виття і шипіння, бо всі ми — духи чи вважаємо себе за духів, але правда в тому, що всі ми — просто мертві. Духи легко, як протяг, прослизають усередину інших духів. Так, іноді жінка прослизає всередину чоловіка і стогне — пам’яттю про любовні утіхи. Вони стогнуть досить голосно, але крізь вікно це заледве чується — як тихе посвистування чи шепотіння під ліжком, і маленькі діти думають, що то домовик. Мерці люблять лежати під живими з трьох причин: (1) більшість часу ми проводимо лежачи; (2) низ ліжка скидається на віко труни; але (3) там є вага, вага людини на ліжку, і в цю людину можна прослизнути, зробивши тіло важчим, а ще можна чути биття серця, споглядати, як воно пульсує, слухати шум ніздрів, коли легені проштовхують крізь них повітря, — і заздрити навіть коротесенькому живому подиху. Що ж до трун, то особисто я про труни не пам’ятаю нічого.
Однак мерці ніколи не перестають говорити, і живі інколи їх чують. Ось що я хотів сказати. Коли ти мертвий, твоя мова — ніщо інше, як подих вітру й обхідні шляхи, і немає іншої ради, як тільки певний час тинятися собі та блукати знічев’я. Ну, так у кожному разі роблять інші. Я ж збагнув, що небіжчики можуть повчитися в небіжчиків, хоча це і складно. Мені вдається чути себе, водночас твердячи кожному, хто здатен почути: я впав не сам — мене турнули з балкона готелю «Сансет Біч» у Монтеґо-Беї. І я не можу сказати собі: «Стули пельку; Арті Дженнінгсе!», бо, прокидаючись щоранку, мушу збирати докупи свою розгепану, як гарбуз, голову. Та навіть тепер, розмовляючи лише з собою, я можу повторити те, що вже говорив колись: «Врубаєтесь, пришелепки?» У сенсі, що загробне життя — це не якесь там театралізоване дійство, що відбувається тут-і-тепер без активної участі її «головного героя», і не кайфова тусня. Чуваче, ти бачиш отих крутих пацанів у біді? Вони так і не врубилися, — а мені нічого не лишається, як тільки чекати тут на свого вбивцю. Але він не помирає, а тільки старіє, змінює дружин на все молодших, ростить виводок недоумків і заганяє свою країну в тісну діру.
1
Реґі (англ.
2
Копенгаген — так автор переназвав для своєї книжки район Кінгстона Тіволі-Ґарденс; гето.
4
Леґґо Біст (англ.
6
Вісім Провулків — так автор переназвав для своєї книжки район Кінгстона Мет’юз-Лейн; гето.
7
Шота Шериф — кличка походить від знаменитої пісні Боба Марлі «Я застрелив шерифа» (англ.
12
Меделянський кокаїновий картель — великий наркокартель, що сформувався 1976 року в Медельїні (Колумбія) — рідному місті найбільшого наркобарона в історії Пабло Ескобара (який його створив і очолював); у 1980-х роках контролював до 80% наркоринку Колумбії.
13
Бонні Рейтт — американська співачка, гітаристка, авторка та виконавиця пісень у стилях блюз, кантрі, рок, фолк.