Серед реєстровців Корсунського полку 1649 р. можна побачити й інших видатних діячів краю. Так, до Полкової сотні був записаний Богдан Кондратенко. Це Богдан Кіндратенко, який 12—25 грудня 1654 р. як сотник Корсунського полку очолював посольство від Б. Хмельницького до московського царя. У Івахниченковій сотні сотником був Мисько Івахниченко, який у 1638 р. був сотником Корсунського полку під прізвищем «Іванишенко»[131]. Він 7 грудня 1649 р. підписав купчий запис Григорія Фуртника на продаж сіножаті на р. Рось козакові Конону Мазниченку як «Михайло Івахник, на тот час пулковник наказний корсунский».
До Куришкової сотні був вписаний Михайло Манойлович. Це — Михайло Мануйлович, уродженець Стеблева. Після придушення козацького повстання під проводом Дмитра Гуні Мануйлович у серпні 1638 р. тимчасово був поставлений корсунським полковником. За Ординацією Війська Запорозького 1638 р. він був сотником Корсунського полку як «Михайло Манилович»[132].
У Демковій сотні сотником був Демко Якимович. Він був сотником Корсунського полку (? — 1649 — ?, 1657 — ?, 1663, ? — 1666), лисянським полковником (1657). У 1657 р. Якимович як лисянський полковник подарував лисянському Свято— Троїцькому монастирю напрестольне Євангеліє, надруковане у Львові 1636 р., з особистим написом[133]. У травні 1666 р. він як сотник Корсунського полку очолював посольство гетьмана П. Тетері до кримського хана.
У Реєстрі 1649 р. до Полкової сотні було вписано Івана Половченка, який, будучи сотником Корсунського полку, 20 червня 1659 р. склав присягу на вірність королеві Яну-Казимиру. Також до Полкової сотні було вписано Мелешка Тироненка. 13 вересня 1660 р. він як Мелентій Тараненко зазначився серед послів до московського царя від гетьмана Ю. Хмельницького. Вони привезли полоненого поляка, посла І. Виговського, до Криму. У Івахниченковій сотні було записано Грицька Поддоненка. Це Григорій Піддонченко, який, як корсунський сотник, у 1660 р. також був у складі посольства Ю. Хмельницького до московського царя.
У Горкушиній сотні значився Василій Ігнатенко, який 27 жовтня 1659 р. як писар «Василий Игнатов» підписав Переяславські статті з Москвою замість корсунського полковника «Якова Петровича [Улізка. — Ю. М., С. С.]»[134]. Також до Горкушиної сотні було вписано Жадана Дмитренка. Він 5 квітня 1672 р. підписав купчий лист Федора Кандиби на Дахнівське крило пасіки у Лебедині, продане послушником Лебединського монастиря Прокопом за дорученням Івана Богомола. Як зазначалося в листі: «при которой той... продажі.., могоричники билі, а меновіте... Жадан Дмитренко»[135]. У Горкушиній сотні перебував Ярош Черепінський. У нього 1652 р. брацлавський полковник Тимофій Носач придбав хутір у Припоні Корсунського полку. У Горкушиній сотні записаний також Іван Ющенко. Він у 1638 р. був сотником Корсунського полку[136].
До Вергуненкової сотні було вписано Андрушку Балакшієнка. Він у 1638 р. був записаний сотником Корсунського полку як «Андрушко Балаксієнко»[137]. До Івахниченкової сотні було вписано Федора Жолодзаха. Це Федір Жолудь, який у 1638 р. був сотником Корсунського полку під ім'ям «Федір Шолуда»[138].
У Івахниченковій сотні був записаний Федір Калина. Він як сотник Корсунського полку був полонений поляками у листопаді 1648 р. На допиті 14 листопада 1648 р. він сказав, що його сотня рушила з військом Б. Хмельницького до Томашева, а звідти — під Замостя. До Івахниченкової сотні входив Юсько Шрамченко. Це Йосип Шрамко, який 6 квітня 1656 р. написав купчий лист Федора Кандиби на половину млина у Вишніх Буках біля Корсуня, продану мельником Микитою Дем'яненком з дружиною. У Горкушиній сотні було записано Якима Грабаренка. Це корсунський городовий отаман Яким Грабар, який згадується у купчому листі Федора Кандиби на Дахнівське крило пасіки у Лебедині від 5 квітня 1672 р.
До сотні Марка Бажаненка було записано Івана Бутка Нестеренка. Це Іван Буг Нестеренко, який 1638 р. був осавулом Корсунського полку[139]. У Гарасименковій сотні значився Семен Горкуша. 2 червня 1651 р. на допиті полонених українців поляками зазначалося, що українське військо складалося з 12 полків, серед яких був: «8). Полк із Сахнівки — полковник Гаркуша»[140]. До Гарасименкової сотні також було вписано Яська Якубенка. У 1638 р. він був сотником Корсунського полку[141]. У Мліївській сотні перебував Семен Бут. Про нього згадується у донесенні московського стольника В. Кікіна за 16 травня — 1 серпня 1667 р. Той зазначав, що гетьман І. Брюховецький наказав, щоб «Семен Бут, Корсунський піхотний полковник, пошол в Запороги присяги виконувать»[142].
До Демкової сотні був записаний Ісай Бондаренко. Його допитували московити у 1665 р. Причому зазначалося, що Бондаренко є «старий корсунський пушкар». У цій же сотні був вписаний Іван Мартиненко. Це шляхтич герба «Рогаль» Іван Мартинович Левицький, який у 1660 та 1669 рр. був значним військовим товаришем Корсунського полку. У Тулюпенковій сотні значилися брати Кирик і Супрун Шупиченки. 25 травня 1653 р. вони уклали угоду щодо батьківського млина на Росі.
Багато прізвищ козаків, вписаних до реєстру, міститься у двох виявлених нами купчих, що були в канцелярії Корсунського полку. Так, у купчій Григорія Фуртника від 7 грудня 1649 р. на продаж сіножаті на р. Рось серед корсунських обивателів згадується Левко Трохименко, який у реєстрі був записаний до Демкової сотні. Тут же зазначалося прізвище Конона Мазниченка, «козака обивателя корсунського», який і купляв сіножать. Він у реєстрі був унесений до Тулюпенкової сотні. Серед «товариства козаків, обивателів корсунських» згадується і Северин Федурченко, який у реєстрі був записаний до Тулюпенкової сотні як Северин Федорченко.
Другим документом є купча на продаж ставу й сіножаті на р. Сакавиці Ганні Мартюшенко від 14 березня 1660 р. Сіножаті й став продавали брати Антон і Яким Гавришенки. Вони були вписані до Демкової сотні. Також серед «товариства корсунського» згадується Павло Туча, який був записаний до Горкушиної сотні. У цій купчій серед корсунського товариства фігурує Самійло Сухопара, який у 1660 р. був іще й корсунським наказним полковником.
Розглянувши персональний склад козаків Корсунського полку, повертаємося до основної розповіді. Відомості щодо Корсуня у джерелах періоду мирного перепочинку після Зборівського миру майже не відображені. Ймовірно, козаки Корсунського полку брали участь у молдавському поході Богдана Хмельницького 1650 р. Восени того ж року царські посли П. Протасьева та Г. Богданов прозвітували про воєнне становище в Україні. Між іншим, вони заявили, що коли гетьман перебував між Брацлавом і Корсунем, то мав зустріч із кримськими послами (всього 10 осіб), які поспішали до Варшави[143]. 5 вересня 1650 р. Хмельницький був в Орлівці, звідки писав листа до Киселя з протестом проти затримання М. Потоцьким двох сотників Корсунського полку[144].
140
Отрывки из дневника Станислава Освецима, относящиеся к истории Южной Руси. — К., 1883. — С. 79.
144