Alexander Liczkowski
От всіх вышименованных особ подписуюся Петро Олешко, рукою власною».
(НБУ. — IP. — Ф. 160. — № 244. — Арк. 321. — Копія середини XVIII cm. Внизу документа запис копіїста: «С подлинного сводил иеромонах Гавриїл».)
№ 5
1670, вересня 13. — Варшава. — Універсал короля Речі Посполитої Міхала Вишневецького Стефану Кобилецькому (Кобилянському) на млин на р. Рось під Корсунем
«Михаїл з Божой ласки король полский, великий князь литовский, руский, пруский, мазовецкий, жмудский, инфляндский, смоленский, киевский, волинский, подолский, подляшский, литовский, черниговский.
Ознаймуем тим листом нашим всім обще и кождому зособна кому відати належит, ежели на кого слушній яко на людей рицерских, которие защит достоїнства найясніших антецессоров наших и цілой отчизни, з одвагою здоровя, стратою субстанциї кров свою гойне вилевали и теперича усилуют вилевати, наш кролевский повинности міти респект, про то, ми, маючи од вельмож гетманов наших коронних заліценную собі шляхетне урожоного Стефана Кобилецкого, знаменитиї в ділі рицерском одваги его, коториї в многих окказиях и потребах воєнних яко одважний жовнір тяжкие постріли, потом чрез літ килка вязене турецке, яко тестамония з Кандії сведчит вираженниї и там мужнє и отважне пребываючися для віри стой католицкой римской ставил, чего еще в отчизні своей повернувшися, остаток здоровя свого хощет и усилует доказовати, умислилисмо то теж помененному Стефану Кобилецкому и малжонкі его добра наше кролевские, то єсть млин на реці Росі нижей міста Корсуна по Баску мелнику, Чалим названим, в добрах наших кролевских в воєводстві Киевском старостві Корсунском лежачий, до владіния нашого належачий, дати и конфірмовати як нинішнім листом даєм и конфірмуєм взглядом, которих листов пререченний даровизни нами помененний млин вцале и зупелне держит, мает осісти и одержати со всіми до него приналежностями, доходами и прилеглостями, полями, ролями, луками, лісами, хашчами, гаями, пашами, будинками, огородами, волним ловенем на риці риб и вшелякими здавна до того млина належачими пожитками и доходами держати и заживати вічними часи повинни будут, обіцуючи тос нашим и найяснійшим наслідников наших именем, иж помененного урожоного шляхетне Стефана Кобилянского и жени его от тое ласки и диспозициї нашей не оддалимо и никому инному тих добр владіти не дати, леч цале их при волі нашой и тим правіл заховует, которие ему позволяем для попартя упадку свого, волно будет даровати и продати, що и найяснійших наслідников наших именем из помененной урожоного Стефана Кобилянского и малжонку его од спокойной помененних добр посессии не отдалимо, леч в цілости заховати міем, тоеж и найяснійшиї наслідники учинят, права притом наши кролевские и костела стого кафолического римского, также при той цале заховуючи, на то для ліпшой віри рукою нашею подписуемся и печат коронную притиснути росказалисмо.
Дан в Варшаві дня 13 мсця сентебра року 1670 кролеваня нашего полского року першого».
(НБУ. — ІР. — Ф. 160. — No244. — Арк. 305—305 зв. — Копія середини ХVІІІ cm., зроблена з перекладу універсалу з польської на українську мову. Внизу документа намальоване коло, в якому написано: «місто печати королевской», а ще нижче запис копіїста: «В подлинном подписано: „Михаїл король“» та «С подлинной сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Оригинал кролевский на млин на ріці Роси нижей Корсуня».)
№ 6
1670, вересня 13. — Варшава. — Універсал короля Речі Посполитої Міхала Вишневецького Стефану Кобилецькому на село Дацьки під Корсунем
«Михаїл з Божой ласки король полский, великий князь литовский, руский, пруский, мазовецкий, жмудский, инфляндский, смоленский, киевский, волинский, подолский, подляшский, литовский, черниговский.
Ознаймуем тим листом нашим всім вобец и кождому зособна кому відати належит, ежели на кого слушні яко на людей рицерских, котриь за защищене достоїнства найясніших антецессоров и цілой отчизни, з одвагою здоровя, стратою субстанциї крев свою гойне виливали, наш кролевский повинносмо міти респект, прето, ми, мыючи од вельмож гетманов коронних заліцониї ему шляхетне урожоного Стефана Кобиляцкого [виправлено на „Кобилецкого“. — Ю. М.], знаменитие в ділі рицерском одваги его, коториї в многих потребах воєнних яко одважний жовнір тяжкиї постріли, потом неволю турецкую през килка літ на галерах [написано поверх закресленого: „катергах“. — Ю. М.] поносил, яко свідоцтво с Кандії свідчит, которий и там одваги свої цнотливе для віри стой кафолицкой римской ставил, яко теж цілости отчизні своїй, до которой повернувшис и утиратися еще хощет [слово „хощет“ закреслено. — Ю. М.] поносил, умислилисмо то теж помененному Стефану Кобилянскому и малжонце его добра наше кролевскиї, коториї за одвагу свою от яснійших антецессоров наших отримал был, и през два роки в посессиї его зоставали, то ест село зпустошалое от неприятеля коронного, названое Дацки, над рікою Сакавицею положенна в воєводстві Киевском старостві Корсунском, дати и записати и для згуби перших прав ствердити, яко ж сим нашим листом ствержаем и записуєм. Которих взглядом листов наших помененний ударованний наш з малжонкою своєю, помененниї добра зпустіли цілем зупелне, яко перед тим міл, міет осісти и одержати со всіми там же приналежитостями, доходами и обрадками, тое ест полями, сіножатми, лісами, гаями, пашами, огородами, сажавками, ставами, волним риб ловенем в той же реці и ставах, млинами, корчмами и всякими здавна належитими до тих добр пожитками и доходами держати и заживати вічними часи повинни будут, обіцуючи тое нашим и найяснійших наслідников наших именем, иж помененного урожоного шляхетне Стефана Кобилянского, жони и потомка их, од той ласки и диспозициї той ласки и диспозициї албо ударованя нашего не отдалими и никому инному тими добрами владіти не дамо, леч ціле их при волі нашой и при том праві заховати міем, которие ему позволяем для подпартя упадку своего, волно кому даром дати и продати, що и найяснійших наслідников наших именем из помененной шляхетне урожоного Стефана Кобилянского, жони и потомков их од спокойной помененних добр посессиї отдалити не міем, леч их в цілости заховати міем, тоеж и найяснійшиї наслідники наши чинити будут, права притом наши кролевские и костела стого кафолического римского и Речи Посполитой ціле заховуючи, на що для ліпшой віри рукою нашею подписуем и печат коронную притиснути росказалисми.
Дан в Варшаві мсця сентебра 13 року 1670, кролевства нашего полского того ж року».
(НБУ. — ІР. — Ф. 160. — Ш244. — Арк. 305—305 зв. — Копія середини XVІІІ cm., зроблена з перекладу універсалу з польської на українську мову. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто кролевской печати», а ще нижче запис копіїста: «Еще приписано тако: „Консенс на отобране Дацки, пустого села от неприятеля Корони Полской, в воєводстві Киевском в старостві Корсунском шляхетне урожоному Стефанови Кобилянскому, жолнерови нашему, малжонці и потомку его наданий“», а також «С подлинной сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Оригинал кролевский на село Дацки над рікою Сакавицею. Копия с полского».)
№ 7
1703, березня 25(14). — Київ. — Заповіт ченця Антонія Кобилецького (Кобилянського)
«Во имя Отца и Сна и Стго Дха, Стыя Живоначалныя Тро[ї]ци. Аминь.
Я, на имя монах Антоний Кобілянский, бывий житель олишевский, мівши здавна намірение моє в том мнстру ст. архагла Михаїла видубицком киевском чернцем быти и вік свій дочасний в мнстрю том же поконати, где приехавши з Олишевки я, на имя вишмененний именем мирским названний Андрей Кобілянский, мівши значние наданые в Бгу зешлого брата моєю родного на имя Стефана Кобилянского, од короля полског[о] Михаїла Вишневецкого по заслузі брата моєю вірной Короні Полской значной, на село Дацки и на грунта всякне при селі том же будучие, и на млин на містцу, прозиваемом Буки, при печатех Корони Полской ориїналние писма, от нею ж вишреченного родного брата моего Стефана Кобилянского, мні руками его власними при часі смерти его дание в посесію вічную мні на заживане тих добр, которие ориїнгалы 1703 року в мнстрю сто Михайловском киево-Выдубицком од его млсти в Бгу превелебного отца Варлаама Страховского, на тот час игумена выдубицкого (Божиїм изволением по вседушном желаниї моем) габит стый принявши, и яко сын истинный тоей стой обители ставшися, оные привілеї в укладу (?) місто ему, превелебному гспдну отцу игумену и братиї тоей же стой обители Видубицкой, на вічное тых добр заживане и по них будучим гспдном отцем игуменом и братиї оддалем. Которые ориїналные писма волною волею моєю оддавши гспдну отцу игуменови и братиї, свіднтелствую сей моей духовници записом, же нихто з кревних моїх, близких и далеких, до тих добр отнюд ни малой не міет волі утручатися, на що для доброй віри, не умівши стого писма крстом стым рукою моєю власного подписуюся.