Доказ безсмертя людської душі слід шукати в моральних та естетичних константах. Якби цього не було, людська істота виродилась би дуже швидко. Ознаки цього виродження нині видимі як ніколи. Зрештою, не вперше. Найперше мені спадають на думку забутий роман XVII століття про Сімпліція Сімпліціссимуса і «Мандри Гуллівера». Тут є все — причини і наслідки.
27.11.2011
Щоразу, коли сідаю писати, боюсь, що не зумію. Мушу спочатку подолати страх, звикнути до білого паперу. Завжди одне й те саме. Дуже рідко сідаю, щоб вхопити думку за хвіст і не дати їй зникнути. Зате вночі слова приходять цілими сторінками, не дають спати. Або навіть цілі сюжети. Відколи я покінчила з ходінням на службу, трохи вибралась зі злиднів, то почала більше писати. Це — добре, бо могло бути по-іншому: гординя робить людину творчо безплідною, намагання досягти успіху виснажує. Не надмірність є матір’ю одержимості, а смиренність і чистота. Десятки загублених доль пройшли переді мною за всі ці роки, одні опинились угорі, інші потонули в болоті, ніхто не залишився на полі смиренному. Усіх їх згубили гординя і егоїзм. Вони йдуть за кожним із нас, не дають ніколи спокою, хочуть нас зупинити. Самоприниження — теж з цього товариства демонів творчості.
28.11.2011
Важко щось робити, коли не маєш моральної підтримки. Може, люди, що ставлять собі конкретну мету завоювати якісь конкретні речі, гроші там чи успіх у вигляді потоку похвал і публічних демонстрацій свого «Я», того й не потребують. Завершили цикл операцій, і все. Для мене є загадкою: як такими стають? Очевидно, у них є інше джерело живлення. Щось на зразок наркотика, без якого настає депресія.
У мене була колись гадка написати щось про сучасну літературу, але коли уявила собі той стандартний набір засобів оборони як нападу, який виставлять проти мене, то волію викладати свої думки на зустрічах. Будь-який спосіб тверезо глянути на авторитети колись кваліфікувався як відвага. Нині — як заздрість. Це теж потребує пояснення. Я мало знайома з теорією і практикою чорного піару, тому не берусь стверджувати, що подібні звинувачування є типовим ходом. Важко уявити, що десь у Франції чи навіть у сусідній Польщі так розправляються з опонентами, хоча з їхніми літературами становище не набагато краще. Культура ведення дискусій може розвиватись, коли вона прищеплена ще з юності.
Сучасний письменник часто змушений поводити себе як бухгалтер, оскільки маса читачів теж бухгалтери. Він рахує кількість куплених книг, кількість людей, що прийшли на презентацію, загальний наклад, кількість рецензій та інтерв’ю. Скандали теж мають свою приховану бухгалтерію. І все це він використовує як важку артилерію проти будь-якої критики. Як не він, то ті рибки-прилипали, що годуються біля тіла акули, доки вона не помре. Тоді й вони помруть разом з нею.
Усе це може переважити саме лише почуття гідності. Але потрібно, щоб була потреба у цій гідності в якомога більшої кількості людей. Не дати себе ошукати, не дати себе висміяти, не дати вбити у собі дар залишатись собою. За це треба боротись кожного дня.
29.11.2011
Я йшла вузькоколійкою через ліс Знесіння, шпали подекуди були вкриті памороззю, був навіть невеличкий, але справжній залізничний міст через невідому річечку. Ця колія спускалась на Підзамче, але я йшла в протилежний бік. Можливо, ця колія уривалась коло якогось напівживого заводу, і, можливо, довела б мене майже додому. Десь раз на добу нею проїжджає локомотив з кількома вагонами, мешканці будинків на пагорбах знають коли саме. Якби я не чула, то мене міг би наздогнати локомотив. Хтось вертається цими шпалами вночі, а потім вузькою стежечкою підіймається на крутий схил, падає дощ, слизька земля втікає з-під ніг, а внизу село, що вже давно перестало бути селом, будинки схожі на фортеці, безліч вогнів, кожен з яких сам собі окремо, як розсипи зірок. Патина часу, що так гармоніює з сухою травою й опалим листям, подекуди відчищена й пофарбована фінською фарбою або заклеєна пінопластом. Увечері цього, звісно, не видно. Тут уже бачать, що ти чужа. Сюди не забрідають туристи. Такий спокій властивий лише околиці зі старими одноповерховими чи двоповерховими будинками, базальтовою бруківкою, де внизу коло води вцілілу зелену траву скубуть брунатні кози з чорною смугою на хребті.