— заявив інспектор. — Воно нам -знадобиться, щоб оформити обвинувачення. Ми
повернемо його при першій же можливості.
Містер Опалсен спохмурнів.
— Чи це необхідно?
— Боюся, що так. Для додержання всіх формальностей.
— О, нехай забирають, Еде! — вигукнула дружина. — Мені здається, .що так
воно буде в більшій безпеці. Я весь час буду думати, що його захоче ще хто-
небудь привласнити, і не зможу заснути. Яке підле дівчиська! Не слід було ій так
довіряти.
— Ну-ну, люба, не бери все так близько до серця. Я відчув, як хтось
легенько стискає мені руку. Це був Пуаро.
— Вийдемо, друже! Думаю, що в .наших послугах тут уже потреби немає.
Однак, як тільки ми вийшли з номера, він завагався, а потім, на мій
великий подив, заявив:
— Мені, все ж таки, хотілося б оглянути сусідній номер.
Виявилося, що двері номера були не замкнені, і ми зайшли. Номер на двох
був незаселений. На меблях лежв шар пилюки, і мій охайний приятель скривився, обвівши пальцем прямокутну пляму на столику біля вікна.
—Робота персоналу готелю бажає бути кращою, — сухо констатував вій.
Потім він надовго втупився у вікно, і мені здалося, поринув у сумні
роздуми.
— Так що? — запитав я нетерпляче. — Чого ми сюди завітали?
Пуаро уважно глянув на мене.
— Je voos demandc pardon, mon ami, я хотів переконатися, що двері з цього
боку теж зачинені на засувку.
Пуаро кивнув. Вигляд у нього був все ще тадчужений.
— А все ж, — провадив я, — яке це може мати значення? Справа вирішена.
Звичайно, мені хотілося б, щоб вам видався ліпшим шанс проявити свої здібності.
Однак, ця справа була з тих, в яких навіть такий тупак, як інспектор, не зміг
вибрати хибний шлях розслідування.
Пуаро похитав головою.
— Справа ще не завершена, друже мій. Вона буде завершена тільки тоді, коли
ми знайдемо того, хто вкрав перли.
— Це ж справа рук служниці!
— Чому це ви зробили такий висновок?
— Ну, — затинаючись, промовив я, — вони ж були знайдені... в u матраці.
— Та, та, та! — нетерпляче вигукнув Пуаро. — Це були не ті перли.
— Як?
— Підробка, друже мій.
Мені перехопило дух. Пуаро безтурботно посміхався.
— Мабуть, наш друг-інспектор зовсім не розуміється на коштовностях. Але
скоро з цього приводу буде великий ґвалт!
— Ходімо! — закричав я, хапаючи його за руку.
— Куди?
— Треба зараз же сповістити про цс Опалсенів!
— Я вважаю, що цього робити не слід.
— Але ж ця нещасна жінка...
— Послухайте, ця нещасна жінка, як ви її називаєте, спатиме цієї ночі
набагато спокійніше, коли буде вірити, що її коштовності в надійних руках.
— Але ж злодій може тим часом утекти з ними!
— Ви, друже, як завжди, говорите, не поміркувавши. Звідки ви знаєте, що
перли, які місіс Опалсен так дбайливо замкнула ще вчора, вже не були фальшивими, і що крадіжка не була вчинена значно раніше?
— Та невже! — вигукнув я.
— Саме так, — сказав Пуаро, сяючи сонцесяйною усмішкою. — Ми починаємо все
з самого початку.
Він вийшов з номера, затримався на якусь мить, мовби розмірковуючи, а
потім рішуче попрямував у кінець коридора. Тут він зупинився біля маленької
комірчини, яка була штаб-квартирою покоївок і лакеїв суміжних поверхів.
Виявилось, що вже знайома вам покоївка зібрала невеликий натовп і розповідає
вдячній аудиторії свою пригоду. Вона обірвала оповідь на середині- фрази. Пуаро
вклонився зі своєю звичайною ввічливістю.
— Вибачте, що турбую вас. Я був би вам дуже вдячний, якби ви відімкнули
двері номера, де мешкає містер Опалсен.
Дівчина охоче підвелася зі стільця, і ми пішли слідом за нею. Кімната
містера Опалсена була по той бік коридора, проти номера, що його займала
дружина. Покоївка відімкнула двері своїм ключем, і ми зайшли в номер. Вона
зібралась піти, але Пуаро спинив її.
— Одну хвилину, чи не бачили ви серед речей містера Опалсена картку, схожу
на цю?
Він витяг чисту білу картку незвичного вигляду, дуже блискучу. Дівчина
взяла в нього з рук картку і пильно її оглянула.
— Ні, сер, нічого подібного я не бачила. Зверніться до лакея: в номерах, де мешкають джентльмени, він буває частіше за мене.
— Зрозумів, дякую.
Пуаро забрав картку у покоївки. Дівчина пішла. Пуаро, очевидно, щось
обмірковував. Потім він рішуче кивнув головою.
— Будь ласка, Гастінгсе, натисніть кнопку дзвінка.
Тричі — так викликають лакея. Я виконав прохання. Мене мучила цікавість.
Тим часом Пуаро висипав на підлогу вміст кошика для паперів і почав швидко його