За хлопцем лише закурилося.
Довго чекав пан циганчука з мантою.
— Що це вашого сина нема? — допитувався в старого.
— Ви самі винні, паночку, — докоряв старий. — Сказали йому велику манту принести, а він і на коня її не висадить.
Пан і другого коня випряг.
– Їдь, старий, та допоможи синові, бо хто знає, коли він прийде.
Сів циган на коня і вже здалеку гукнув:
— Не чекай нас, пане. Двох коней ми виманули, та це і є наша манта.
Бімбо
В одному селі жив багач Гейза. Він далі свого обійстя ніколи не бував, а дорогу знав з хати до хліва і з хліва до хати. Вигодував він собі бичка і назвав його Бімбо. Бичок був дуже злий: не раз свого ґазду брав на роги і тис до ясел.
Якось Гейза поскаржився сусідові:
— Що робити з Бімбою? Такий злий, що скоро мене із світу зведе.
Сусіди пожартували:
— Треба його в місто в науку віддати. Там з нього зроблять тобі порядного і мудрого помічника.
Гейза був придуркуватий і не зрозумів, що з нього сміються. Відтепер йому з голови не виходило, як би вивчити бичка. Розпитав, куди треба йти, і зібрався в дорогу. Закрив бичкові очі мішком, засилив на роги мотузку і повів до міста.
У місті Гейзу зустрів м’ясник і запитав його:
— Чоловіче, куди ведеш бугая?
— Хотів би, аби з нього зробили порядного і мудрого чоловіка, — відповів багач.
М’ясник догадався, що в Гейзи з головою не все в порядку, і сказав:
— З твоїм бугаєм можемо зробити щось, але не зразу.
— А довго треба чекати? — запитав Гейза.
— Не менше року. Лише знаєте, наука гроші коштує. Та й годувати бика задармо ніхто не буде.
Гейза довго не торгувався і заплатив. А м’ясник того ж дня бичка зарізав і м’ясо продав.
Вернувся Гейза додому і рахує дні. Ледве дочекався, коли рік мине. Зібрався знову до міста, щоб забрати свого бичка.
Йде вулицею й бачить на одному будинку табличку з написом: «Д-р Бімбо, адвокат».
«Ого! Мій Бімбо вже став ученим доктором», — зрадів він.
Зайшов до контори і каже до адвоката:
— Ну, небоже Бімбо, як ся маєш? Як тебе вивчили з бика на доктора?
Адвокат розсердився і закричав на Гейзу:
— Забирайся, дурню, звідси, доки не пізно!
Гейза не чекав такого і теж розсердився:
— Ге-ге, забув віл, що був телятком. Рік тому ще бугаєм брикав, ледве його привів сюди, а як вивчився і став паном, то й свого ґазду не пізнає.
Адвокат схопився із стільця:
— Кажу тобі, дурню, вийди, бо біда буде.
— Ге-ге! — вигукнув багач. — Я піду, але й ти, небоже, підеш за мною до хліва.
З тими словами вихопив мотузок, закинув адвокатові на шию і почав тягнути, примовляючи:
— Тепер ти від мене не втечеш!
Гейза був здоровий, як дуб. Витягнув адвоката на вулицю. Той почав кричати:
— Гей, люди, рятуйте мене від божевільного чоловіка!
Розсердився Гейза, що його на вулиці дурнем називають, та так почав палицею періщити адвоката.
На крик збіглися люди. Скоро й жандарми появилися. Адвокат почав вимагати, щоб Гейзу судили.
На суді багач розказав, що знає доктора від маленького телятка, що годував його і відвів у науку. Судді мусили признати Гейзу божевільним і відпустити.
А Гейза донині про своє говорить.
Як дурня женили
Жила колись в одному селі вельможна пані Ванда Холерська. У неї був син Мундзьо, який мав замість голови торбу з січкою. Паничик нічого не робив, а лише лежав і носом пускав бульки. Іноді приспівував:
Коли синові сповнилося двадцять і його не можна вже було пускати на вулицю без сподень, пані Ванда сказала:
— Мундзю, завтра в костьолі буде набоженьство. Вберися файненько і підеш туди. Там будуть слічні панєнки. Кинь на котрусь оком — може, сподобаєш.
На другий день Мундзьо пішов до різника, купив у нього коров’яче око й побіг до костьола. Дивиться, а там панянок — хоч греблю гати. Підійшов до найфайнішої і фляцнув її коров’ячим оком у лице:
— Мамунця говорили, що панєнка, на котру кину оком, буде моєю жінкою.
— Відчепися, в твоїй голові сім днів не метено! — крикнула панянка.
Прийшов Мундзьо додому й хвалиться:
— Мамунцю, я кинув оком на одну паннунцю…
— А вона що?
— Та сказала, що в моїй голові сім днів не метено.
— Не слухай її… То якесь дівчисько! Ніцнічого не розуміє!
Якось із сусіднього села прийшов до пані Холерської її рідний брат.
— Чому, сестро, не ожениш Мундзя?