Отже, професор О. О. Шахматов, хотів того чи ні, вніс певну ясність у питання щодо запрошення племенами князів-варягів. Виявилося, тих племен було три. І, як розуміють читачі, ними були: чудь, словени і кривичі По-перше, їх узагалі було стільки. По-друге, ті племена проживали компактно, поруч, що могло схилити їх до об’єднання. І по-третє, у ті роки племена були нечисленні й, природно, жили компактною масою, щоб захищатися від звірини та різних прибульців. Так, за літописами, Варяго-Руси займали до відходу вузьку смугу землі (орієнтовно, до 50 кілометрів) уздовж правого рукава річки Німан. Хрестоносці в 1322 році пройшли ту землю за один день. Приблизно такими же територіями володіли: чудь, словени і кривичі. Хоча зрозуміло, що їхні мисливські угіддя поширювалися значно далі. Мова йде про обжиту землю, яка мала оранку й поселення. Адже окремі особи, що забиралися в глухі нетрі, ні влади, ні князів не потребували.
У професора О. О. Шахматова відбулася цілком безболісна, природна заміна племені чудь — плем'ям меря. Тому що, як я вже говорив, на той час російська наука поширила поняття "чудь” на всі фінські племена. Російському суспільству була прищеплена думка, що ростовсько-суздальська земля із давніх часів варилася в одному "історичному казані" з Великим Київським князівством. І вся ця "історична спільнота” з самого початку звалася "Русь". Через що всякі підміни й підтасування назв племен не сприймалися як грубі перекручування.
До речі, зверніть увагу: у текст Несторового літопису потрібно було внести плем’я меря, тому що саме вона проживала 862 року на майбутній землі Московії, Що засвідчили давні історики. Тому довільне додавання слова "весь" у "загальноросійський літописний звод" принципово нічого не міняло. Земля племені весь не була стрижневим елементом московської державності. Отож добряче наслідили російські історики в тексті "Повісті минулих літ". Спочатку в текст додали плем’я весь. Потім, виявивши помилку, почали вносити правку за правкою. Навіть поцупили в племені чудь їхнє стародавнє місто Ізборськ, приписавши його кривичам. Брехали хвацько! І ніхто не зупиняв.
Ось послухайте, що з цього приводу писав О. О. Шахматов: "У XV столітті укладач Архангелогородського літопису подав нам коментар.., згадавши про Ізборськ, він говорить: "а то нині пригородок Псковський, а тоді було у Кривичах велике місто". Але, звичайно, такий коментар доводить лише те, що навіть у XVI столітті поселення Трувара в Ізборську, а не у великому місті кривичів, викликало здивування книжників" [32, с. 292].
"Ще більш незрозуміло поселення Синеуса на Білоозері, в області не Мері, що брала участь у закликанні, а Весі, що не брала участі в ньому. Щоправда, укладач "Повісті минулих літ" приєднав Весь до племен, що закликали князів, але таке безсумнівно пізніше поширення тексту доводить лише те, що вже на початку XII століття поселення Синеуса на Білоозері, а не в області Мері (у Ростові), викликало здивування уважного літописця" [32, с.292].
Привносячи в текст давнього літопису відверту облуду, російські професори самі себе заганяли в безвихідь. І з величезною ретельністю намагалися ту облуду виправдати. За О. О. Шахматовим, великий Нестор лише помилився, коли "забув" посадити Синеуса в Ростові, до мерян. У Нестора ця "неточність" навіть викликала "здивування". Однак він не став нічого виправляти, мовляв, нащадки розберуться. І нащадки розібралися — продовжили текст про варягів далі. Отже, читаємо:
"По дву же лету Синеус умре, и брат его Трувор, и прия власть Рюрик, и раздал мужем своим грады: овому Полотен, овому Ростов, а другому Бело Озеро. И по тем городам суть находници Варязи, а первии насельници в Нове городе Словене, Полотьски Кривичи, в Ростове Меря, в Белоозере Весь, в Муроме Мурома, и теми всемими обладаша Рюрик" [33, с.5—6].
Питання володінь вирішені ідеально просто. Одним розчерком пера всіх зігнали в майбутню Російську імперію. І невтямки "упроваджувачам доважку брехні", що ні меря, ні весь, ні мурома — древні фінські племена, які жили на своїй землі й були в шістдесяті роки IX століття ще дикими, ні про яку "державність" не відали і варяго-руське плем’я до себе в управителі не запрошували. І для того щоб посадити своїх "управителів" у фінське середовище, Рюрику спочатку необхідно було племена завоювати та підкорити, а вже потім — посадити управителів "всіма обладаша". Про військові походи Рюрика у фіно-мордовську землю літописці мовчать.