Він замовк.
Софі стала під новою люстрою з головами Лева, у тій сукні, що їй залишили. Лишень вона вкоротила скромну білу сукню з рюшами наполовину, зробила три шари спідниці (коротку, коротшу й найкоротшу), піднявши їх високо над колінами, і оздобила шви блискучими, круглими ґудзиками, кожен був наповнений кольоровими чорнилами. Із вух звисали кришталеві краплі, повіки були нафарбовані срібними тінями, а вуста вкриті яскраво-червоною помадою, на голові красувалися зірки-орігамі, які Софі зробила з пергаменту, видраного з весільних альбомів.
Загалом, замість заляканої принцеси, яку король очікував побачити після їхньої зустрічі в Палаті мап, Софі з’явилася, одночасно наче святковий торт і дівчина, що з нього вистрибнула.
Пірати були так само ошелешені, як і король.
— Залиште нас, — наказав їм Ріан.
Щойно вони пішли, Джапет схопився на ноги, його бліді щоки запалали.
— Це була матусина сукня.
— Це й досі вона, — промовила Софі. — І сумніваюся, що їй би сподобалося, що ви наряджаєте викрадених вами дівчат у її сукні. Питання в тому, чому ви взагалі попросили мене одягти цю сукню. Аби я відчула, що належу вам? Чи тому що нагадую вам вашу любу померлу матінку? Чи ще чомусь? Гм... у будь-якому разі ви наказали мені її одягти. Але не описали, як носити.
Вона трохи покрутила стегнами, світло перетворило барвисті кульки на сукні на крапельки веселки.
Змій похмуро дивився на дівчину, ковзуни на його тілі зазміїлися швидше.
— Ти брудна мегера.
Софі ступила крок до нього.
— Зміїна шкіра — моя спеціальність. Уяви, що я можу зробити із твоїми обладунками.
Джапет смикнувся до неї, Софі зупинила його порухом руки...
— Ви ніколи не замислювалися, із чого зроблені чорнила для мап? — спокійно запитала вона.
Джапет завмер на півкроці.
— Із чорнильних горішків[1], — сказала Софі, зелені очі рушили від Змія до Ріана, який досі сидів біля довгих свічок у канделябрах у вигляді Лева, спостерігаючи за нею. — Цс єдина речовина, яку можна пофарбувати в різні кольори і яка не тьмяніє роками. Більшість мап намальовані чорнильними горішками, включно з вашими, у Палаті мап. Тими самими, які ви зачарували, аби стежити за мною й моїми друзями. А знаєте, як іще використовують ці чорнила?
Жоден із близнюків не відповів.
— О, яка дурна, я ж дізналася про це на уроках із Проклять, а ви ж, хлопці, не вчилися в Школі, — сказала Софі. — Такі чорнила є отрутою, що діє через кров. Один укол — миттєва смерть. Але припустімо, я намащу трохи чорнил на шкіру. Вони висотуватимуть поживні речовини з моєї крові, поки я буду жива, але це означатиме, що, якщо якійсь кровожерній потворі раптом знадобиться моя кров... він теж отруїться. І так уже сталося: матусина сукня, яка так вам подобається, тепер укрита перлами з чорнилами, які я видобула з ваших мап, використавши найпростіші закляття першого курсу. Це означає: один неправильний рух і — пуф — я розітру на шкірі потрібну дозу. І тоді моя кров стане не такою вже й корисною для вас. Еге ж? Гадаю, у цьому і є загроза високої моди, — вона збила шлейф сукні. — А тепер, мої любчики, скажіть, що в нас на вечерю?
— Твій язик, — кинув Джапет.
Із його грудей злетіли ковзуни, перетворюючись на леза, вони націлились в обличчя Софі.
Її очі розширилися...
Над вуграми шмагнув батіг золотого світла, і вони з вереском повернулися на тіло Змія.
Приголомшений Джапет розвернувся до брата, який сидів поряд, золоте світло пальця згасало. Ріан не дивився на брата, його губи тремтіли, наче він придушував посмішку.
— Ми маємо її покарати! — вимагав Джапет.
Ріан нахилив голову, роздивляючись Софі зусібіч.
— Ти маєш погодитися... так сукня виглядає краще.
Джапет отетерів. Потім стиснув зуби.
— Обережно, брате. Твої роги вже ростуть.
Ковзуни вкрили його обличчя, утворюючи маску. Він перекинув ногою стілець, оздоба у вигляді Лева ковзнула підлогою.
— Насолоджуйся вечерею зі своєю королевою, — проклекотів він, забираючись із кімнати.
Ковзуни рвучко зірвалися з його тіла й зашипіли на Софі, а потім полетіли геть за своїм господарем.
Серце Софі ледве билося, коли вона слухала, як стихають кроки Джапета.
«Він помститься», — подумала вона. Але зараз вона мала нероздільну увагу Ріана.
— Йому потрібен час, аби звикнути до королеви в замку, — сказав король. — Мій брат не в захваті від...
— Сильних жінок? — сказала Софі.
— Усіх жінок, — уточнив Ріан. — Мати залишила цю сукню для нареченої того з нас, хто одружиться першим. Джапету наречена не потрібна. Але він неабияк прив’язаний до цієї сукні.
1
Чорнильні горішки — інша назва чорнильні гали, дубові яблучка або цецидії. Неабияк цінувалися аж до останньої третини XIX століття. Їхній збір був важливою частиною доходу селян. Дуб, захищаючись від паразитів, що прокусують його листя, утворює гали, у яких концентрує велику кількість дубильних речовин, які, змішуючись із сульфатом заліза, дають чорну фарбу. Така фарба тривалий час використовувалася під час виготовлення стійких і міцних чорнил. (Тут і далі примітки редактора, якщо не зазначено інше).