Ріан змахнув пальцем, і голуби вирвалися з дверей церкви, розповсюджуючи брехню короля в натовпі та відволікаючи людей від повідомлення в небі.
Голуб протьохкав Софі у вухо: «Агата — зрадниця!» «Агата підступна...»
Софі ляснула птаха, він відлетів просто в обличчя дівчині в білій сукні.
— Ой, перепрошую...
— Вибачте, Ваша Величносте, — схиливши голову, промовила дівчина хрипким голосом із різким акцентом. — Я диригент Дитячого хору Камелота, і ми сподівалися, що ви приєднаєтеся до нас, аби заспівати оду нашому благородному Леву.
Софі засміялася.
— Принцеса співатиме з хором? А король гупатиме в литаври? Це ж безглуздя. Я спостерігатиму, як ви й ваші друзі підлещуєтеся до Лева, зі зручного трону, дяку... — вона урвала промову, бо дівчина підняла голову, показавши темне волосся, тоненькі брови й блискучі очі.
— Нашому хору справді неабияк сподобалося б, якби ви приєдналися, — і далі наполягала дівчина.
Софі повела очима, зиркнувши на групу підлітків у однакових білих формах і капелюхах, які стояли біля вівтаря, спостерігаючи за нею.
Допомога не була в дорозі.
Вона вже була тут.
Ріан вів палку дискусію з королевою Джант-Джолі, Софі стиснула його руку.
— Хор хоче, аби я заспівала з ними...
— О, нарешті відома Софі, — проворкотіла королева, загорнута в барвистий палантин.
Вона простягнула руку, і Софі помітила срібну каблучку із незрозумілими написами, таку саму, як у короля-ельфа з Ладельфлопу.
— Ми щойно розмовляли про вас.
— Дуже приємно, — прожебоніла Софі, міцно потиснувши її долоню, а потім розвернулася до Ріана. -— Щодо хору...
— Королева хоче зустрітися з тобою, — сказав Ріан. — Але я сказав їй, що ти маєш дуже щільний розклад.
— Як скажеш, любий. Хор чекає...
— Я почув із першого разу. Ти залишишся зі мною й вітатимеш гостей, — наказав Ріан.
Софі спала з обличчя.
— Якби мій наречений так розмовляв зі мною, я б не пішла з ним до вівтаря, — звернулася королева до Софі. — До речі, ваш розклад став «щільним», щойно я сказала королю, що він перетворив нову королеву Камелота на кімнатного песика. Не сказала промову на коронації, не була присутня на зустрічах, не прокоментувала затримання Тедроса й тих її друзів, жодним чином не згадала про перо короля... Немов ви майже не існуєте. — Королева повернулася до Ріана. — Можливо, я відведу Софі вбік, і ми наодинці поговоримо про обов’язки королеви. Зазвичай, дві королеви можуть вирішити проблеми, які не може вирішити король.
Ріан похмуро глипнув у відповідь.
— Я щойно подумав, що ідея співати з хором була не така вже й погана.
Софі не потрібно було просити двічі. Утікаючи, вона побачила, що він щось агресивно шепоче королеві, хапаючи її за руку.
За мить Софі вже тримала руку диригента хору.
— Може, нам потрібно порепетирувати в кімнаті священника?
— Так, Ваша Величносте,— пискнула дівчинка-диригент, і весь хор подріботів за Софі, наче пташенята за лебедем.
Софі прислухалась до тупоту ніг, обличчям розтеклася підступна посмішка.
Королева Джант-Джолі мала рацію.
Знадобилося дві королеви, аби вирішити проблему. І тепер король за все заплатить.
Ризниця смерділа шкірою й оцтом, купа книжок і сувоїв були припорошені пилом. Софі зачинила двері й підсунула до них крісло, а потім розвернулася до хору.
— Мої діточки. Мої пупсики. Прийшли рятувати свого Декана, — воркотіла Софі, обіймаючи первачків, почавши з диригента.
— Міс Валентино, mi amor[5], Привіт, Аджо.
— Ви пам’ятаєте моє ім’я? — пискнув хлопець із фарбованим червоним волоссям.
— Як же я можу забути? Ти одягнувся мною на Гелловін і був у тих божественних чобітках. І Богді, і Лейтен, і Деван, мої бездоганні Щасливці. Мила Лараліза, моя найрозумніша відьма. Мої любі Нещасливці, Драго, і Роуен, і брудний Малі... — Софі насупилася. — А це хто?
— Справжній хор, — відповів Деван. — Вони помінялися з нами одягом, бо вони камелотці й не довіряють Ріану, уважаючи королем Тедроса.
— А ще ви нам заплатили золотом, — додав останній хлопчик із хору, зойкнувши, він випав із вікна, розсипаючи золоті монети.
Деван подивився на Софі:
— Ми намагалися розповісти їм, що «Кур’єр» пише правду, що Змій живий, що він близнюк Ріана, що Агата має таємну армію... але навіть найбільші шанувальники Тедроса не повірили.
—. А ти б повірив? Звучить безглуздо, — сказала Софі. — Але стривайте — розкажіть, як там Агата! Вона в безпеці? Ми маємо перевірити Мапу пошуків слави...
Вона потягнулася до черевика, але Валентина схопила її за плечі...