— Ну, ви не можете нічого їй сказати, доки ми не виберемося звідси! — зауважив Тедрос, зриваючись на професорці через нові страхи за Агату.
— Існує єдиний вихід із Королівського грота, — утрутилася Нікола.
Усі розвернулися до першокурсниці, вона стояла перед діркою в стіні, схилившись під вагою величезного блоку, який вона витягла зі стіни.
— І ми зможемо протиснутися туди? — радісно запитав Тедрос.
— Ні. Там ще один шар кладки, — відрізала Нікола. — Єдиний шлях із Королівського грота — почекати, поки хтось відчинить двері, і гепнути його цеглиною, а потім утекти.
— Це звучить так само обнадійливо, як слово «картопля», — пирхнув Тедрос, кидаючи хижий погляд на Вільяма й Богдена.
— Ну то пропонуй сам! — вишкірився Богден.
— Атож. До речі, яка твоя здібність, окрім знімання сорочки й знущання над дітьми в Школі? — долучився до сварки Вільям.
— Знущання над дітьми в Школі? — отетеріло перепитав Тедрос.
— Ой, не прикидайся церковним служкою, — кинув Вільям, зашарівшись. — Брат усе розповів.
— Та я навіть не знайомий із твоїм братом... — замотав головою Тедрос.
Нікола кинула блок на підлогу, добряче гупнувши.
— Нікого не хвилює те, що відбувалося в Школі, так само, як не цікавлять твої історії жорстокого поводження я брагами чи сестрами. Ми приречені на смерть у підпалі, і пані єдиний шанс — улаштувати засідку на того, хто відчинить двері. Здивуймо їх, перш ніж вони здивують нас.
— Ой, будь ласка. Ніхто не прийде, — простогнав Аджа. Він знову почав бовтатися в басейні разом із Валентиною, зануривши у воду чобіт Валентини, — Вони заморять нас голодом.
— Ну, усіх, за винятком Тедроса, — озвалася Валентина, дужче плескаючи водою. — Вони ж досі налаштовані відтяти йому голову.
— Дякую, що нагадала. А зараз дійсно час вивчати властивості води? — гаркнув Тедрос, почервонівши.
— Ми відганяємо el ratón, — пояснила Валентина.
— Ratón? Що таке ratón? — запитав Тедрос.
Аджа й Валентина вказали носком чобота.
— Оце.
Тедрос нахилився й побачив кошлату чорну істоту, що борсалася посередині басейну.
— Щур? Нещасливці бояться щурів?
— Я й Валентина з Гамсліпу, — кивнув Аджа.
— Із того Гамсліпу, що й Щуролов Гамелінський, — пояснила Валентина.
— Із того Гамсліпу, де-було-так-багато-щурів-що-вони-віддали-своїх-дітей-гамелінському-музиканту-що-ловив-щурів[8], — сказав Аджа.
— Стривайте, це не звичайний щур, — скрикнула професорка Даві, підводячись із лави. — Це щур Анаділь!
Тедрос зустрівся поглядом із Даві. Принц і Декан одночасно впали навколішки й почали плескати воду з протилежних боків, намагаючись підштовхнути щура до краю. Нікола, Вільям і Богден приєдналися, обидва хлопці воркотіли щось на кшталт:
— Ходи сюди, наш маленький пацючок!
Чи:
— Пливи, малесеньке цуценятко!
А щур борсався, захлинався й белькотів, бо всі створювали хвилі, що перекривали одна одну, і щур застряг посередині басейну, а потім Тедросу це набридло, він стрибнув у воду просто в одязі й схопив щура в долоню.
Він викинув вдячного гризуна на кахельну підлогу. Розпластавшись на краю, щур утягував повітря з придушеними скриками, раз у раз випльовуючи воду, а потім зробив останній глибокий подих... і виблював маленьку фіолетову кульку.
Даві спіймала кулю, Тедрос вибрався з води й лишав калюжі позаду себе, щур досі відсапувався біля їхніх ніг.
Декан побачила, як Нікола й решта поквапилися до неї, і заховала руку за спину...
— Дайте нам із Тедросом трохи часу.
Вона потягла принца за статую Артура.
— Що менше вони знатимуть, то краще. Інакше Ріан може катувати їх, аби отримати інформацію.
Вона простягла фіолетову кульку, показуючи клапоть оксамиту з вишитою срібною зіркою.
— Мерлін, — вибалушив очі Тедрос, розвернувши оксамит пальцями. — Це шмат його мантії...
Принц заціпенів. Бо там було ще дещо.
Щось прилипло до тканини.
Пасмо довгого сивого волосся.
Волосся Мерліна.
Тедрос зблід.
— Він живий? — прохрипів хлопець, розвернувшись до щура.
Але гризун уже оббіг навколо статуї Артура й пірнув назад до смердючого басейну. Стоячи між кам’яними батьковими ногами, Тедрос спостерігав, як щур опустився на дно й зник у щілині між каменями.
— Отже, ми знаємо, що він знайшов Мерліна. Але не знаємо, де і в якому стані, — підсумував принц.
8
Ідеться про казку про музиканта-щуролооа, середньовічну легенду про місто Гамелін. (Прим. пер.)