У салоні, на панелі приладів, одометр і далі відмотував милі назад, неначе Крістіна ковзала назад у часі, залишаючи позаду не лише місце наїзду і втечі, але й сам факт наїзду й утечі.
Першим був глушник.
Зненацька важкий шум зменшився і вирівнявся.
Віяла бризок крові на капоті стали збігати донизу, всупереч вітру — неначе в кіноплівці, яку прокручували назад.
Фара, що блимала, враз почала світити рівно, а ще через одну десяту милі розбита фара ожила. З незначним дзеньканням — не гучнішим за той звук, з яким черевичок малого хлопчика трощить тонку кірку льоду на калюжі — скло зібралося докупи нізвідки.
Глухе «памк! памк! памк!» доносилося з переднього краю, звук згинання металу, звук, який чуєш, стискаючи бляшанку з-під пива. Але замість угинатися, Крістінина решітка вирівнювалася; ветеран кузовного цеху з п’ятдесятирічним досвідом роботи з усування наслідків легких ДТП — і той не зробив би охайніше.
Крістіна повернула на Гемптон-стрит ще до того, як перші розбуджені вереском її шин підійшли до решток Канючі. Кров зникла. Вона стекла до передньої частини капота і розчинилася в повітрі. Подряпини пощезали. Коли Крістіна тихо підкотила до гаражних дверей з табличкою «СИГНАЛЬ — ЗАЇДЕШ», метал востаннє памкнув, вирівнюючись на лівому передньому бампері, у тому місці, де утворилася заглибина від удару об литку Канючі.
Крістіна була як нова.
Машина зупинилася перед великими гаражними воротами посередині затемненої німотної будівлі. До сонцезахисного щитка з боку водія було причеплено пластикову коробочку. Цю штукенцію Вілл Дарнелл видав Арні, коли той почав перевозити для нього цигарки й випивку в штат Нью-Йорк — напевно, то була Дарнеллова версія золотого ключа від сральника.
У нерухомому повітрі коротко продзижчав механізм відкривання, і гаражні двері слухняно постукотіли догори. Вони замкнули ще один ланцюг, і всередині увімкнулося кілька ламп, тьмяно освітлюючи нутрощі гаража.
Ручка на панелі приладів раптово опустилася, і Крістінині подвійні фари згасли. Вона покотила всередину й прошелестіла через заляпаний мастилом бетон до двадцятого боксу. Позаду неї підняті двері, запрограмовані таймером на те, щоб зачинитися через тридцять секунд, поїхали вниз. Ланцюг освітлення розімкнувся, і в гаражі знову запанувала темрява.
Ключі, що теліпалися в гнізді запалювання Крістіни, раптом повернулися ліворуч. Двигун завмер. Клапоть шкіри з ініціалами Р. Д. Л., витавруваними на ньому, погойдався вперед і назад, затихаючи, і врешті спинився.
Крістіна стояла в темряві, і єдиним звуком у гаражі-автомайстерні Дарнелла було повільне поклацування її двигуна, що хлонув.
31 / Наступного дня
Наступного дня Арні Каннінґем не пішов до школи. Сказав, що йому здається, у нього грип. Але вже ввечері повідомив батькам, що почувається ліпше й може піти до Дарнелла, щоб попрацювати над Крістіною.
Реджина запротестувала — хоча прямо вона цього не сказала, але подумала, що Арні схожий на живого мерця. Його обличчя тепер повністю очистилося від прищів і рубців, але був і мінус: воно стало занадто блідим, а під очима залягли темні кола, наче він ночами погано спав. А крім того, він і досі кульгав. Реджина з тривогою в душі подумала, чи її син часом не вживає якісь наркотики, якщо він пошкодив спину сильніше, ніж розповідає, і став приймати таблетки, щоб бути в стані й далі ремонтувати проклятущу машину. Та потім вона відкинула цю думку. Арні був не такий дурний, хай навіть і одержимий тією машиною.
— Мамо, я справді в порядку, — сказав він.
— Вигляд у тебе не надто добрий. І ти ледве торкнувся вечері.
— Я куплю щось перекусити пізніше.
— Як твоя спина? Ти ж там не підіймаєш важкого, правда?
— Ні, мам. — То була брехня. І спина в нього боліла жахливо весь день. Найгірше відтоді, як він її підвередив на Філлі-Плейнз («О, а чи там усе почалося? — прошепотів йому розум. — Та невже? Ти певен?») Він ненадовго зняв корсет, і спина розболілася так, що він ледь не вмер. Довелося надіти через п’ятнадцять хвилин усього, і стиснути сильніше, ніж завжди. Тепер спину трохи відпустило. І він знав, чому. Він ішов до неї. Ось чому.
110
I got a ‘69 Chevy with a 396, / Feully heads and a Hurst on the floor, / She’s waitin tonight / Down in the parking-lot / Outside the 7-11 store… (