Выбрать главу

Зненацька порожній отвір для ключа запалювання в приладовій панелі крутнувся, чорна щілина сама по собі перемістилася з позначки «АКС» до «СТАРТ». Гарячий двигун завівся миттєво й рівномірно загуркотів, сповнений вдоволеної високооктанової сили.

Віллове серце зашпорталося в грудях. Дихання зупинилося. Шумно й судомно хапаючи ротом повітря, він поспішив до себе в кабінет, щоб пошукати в одній із горішніх шухляд стола аспіратор. Його дихання, слабке й немічне, стогнало, мов зимовий вітер під вхідними дверима. Обличчя набуло барви старого воску. Пальці впиналися в пухку плоть горла й безупинно тягли.

Крістінин двигун знову вимкнувся.

Більше ні звуку, крім цокання й клацання металу, що холонув.

Вілл знайшов свій аспіратор, засадив його собі глибоко в горло, натиснув на кнопку і вдихнув. Мало-помалу відчуття, ніби на груди тисне тачка зі шлакобетонними блоками, розсіялося. Він всівся в поворотне крісло і вдячно послухав цілком здорові та очікувані скарги протесту від його пружин. І затулив на мить обличчя м’ясистими руками.

Нічого насправді непоясненного… дотепер.

Він бачив.

Тією машиною ніхто не керував. Вона приїхала порожня, пахнучи ніби гнилою ріпою.

Однак, навіть попри увесь пережитий страх, практичний розум Вілла почав крутитися й підкидати йому думки про те, як би його використати новонабуті знання на власну користь.

38 / Розриваючи зв’язки

Ну, містере, я хочу жовтий кабріолет, Чотиридверний «девіль», Щоб «континентальна» запаска й колеса стильні. Хочу підсилювач керма І гальма з підсилювачем; Я хочу потужний двигун, щоб ревів, як літак… Я хочу короткохвильове радіо, Телевізор і телефон, Щоб тріпатися зі своєю малою І слухати музон[126].
Чак Беррі

Вигорілий кістяк «камаро» Бадді Реппертона знайшов ближче до вечора в середу парковий рейнджер. Старенька жіночка, що жила зі своїм чоловіком у крихітному містечку Аппер-Сквонтик, зателефонувала на рейнджерську станцію на озерному боці парку. Її сильно мучив артрит, і, бувало, вона не могла спати. Минулого вечора їй здалося, що вона побачила, як біля південних воріт парку спалахнуло полум’я. О котрій це було? На її думку, десь приблизно о чверть на одинадцяту, бо вона дивилася вівторкове кіно на каналі «Сі-Бі-Ес», і ще навіть половини фільму не минуло.

У четвер на першій сторінці лібертівілльської газети «Кістоун» з’явилося репортерське фото згорілої машини, під заголовком, що проголошував: «ТРОЄ ЛЮДЕЙ ЗАГИНУЛО В АВТОМОБІЛЬНІЙ АВАРІЇ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ПАРКУ СКВОНТИК-ГІЛЛЗ». За інформацією процитованого джерела в поліції штату, «одним з чинників міг стати алкоголь» — офіційно непрозорий спосіб повідомити, що серед руїн було знайдено потрощені рештки більш ніж півдюжини пляшок соку з вином, який продають під маркою «Техаська викрутка».

Особливо важко сприйняли новину в Лібертівілльській старшій школі; молодь завжди мала великі труднощі з усвідомленням неприємної інформації про власну смертність. А сезон святкових канікул, імовірно, тільки погіршував справу.

Арні Каннінґема звістка загнала в страшну депресію. І перелякала. Спершу Канючі, тепер Бадді, Річі Трелоні й Боббі Стентон. Боббі Стентон, гівнючок з дев’ятого класу, про якого Арні ніколи не чув… що цей малий гівнючок робив у компанії таких гоблінів, як Бадді Реппертон і Річі Трелоні? Хіба він не знав, що це ніби зайти в печеру до тигрів, коли зі зброї в тебе є лише водяний пістолет. Здавалося незбагненно важкою справою повірити у версію чуток — про те, що Бадді з друзяками налигалися на баскетбольному матчі, а потім поїхали кататися й накачуватися далі, і от що з цього вийшло.

Він ніяк не міг позбутися відчуття, що він якимось чином причетний.

Після останньої суперечки Лі перестала з ним розмовляти. Арні їй не дзвонив — частково від гордості, частково від сорому, а ще частково — від бажання, щоб вона зателефонувала йому перша й усе стало таким, як раніше… до того.

«До чого? — пошепки спитала в нього свідомість. — Ну, до того, як вона ледь не вдавилася на смерть у твоїй машині, це по-перше. До того, як ти хотів відправити в нокаут хлопця, що її врятував».

Але вона хотіла, щоб він продав Крістіну. А це було просто неможливо… чи не так? Як він міг таке зробити, коли стільки часу, і зусиль, і крові, і — так, правда — навіть сліз було в неї вкладено?

вернуться

126

Well mister, I want a yellow convertible, / Four-door DeVille, / With a Continental spare and wire-chrome wheels. / I want power steering, / And power brakes; / I want a powerful motor with a jet offtake… / I want shortwave radio, / I want TV and a phone, / You know I gotta talk to my baby / When I’m ridin along (англ.).