— Не зможеш, — відповів я і раптом затулив очі долонею. — До кінця ніколи не зможеш забути. Я теж його любив. І може, ще не все втрачено, навіть зараз.
Саме про це могла бути моя молитва: «Господи, дай мені вберегти Арні від смерті ще один-єдиний раз. Тільки цей останній раз».
— Я не його ненавиджу, — тихим голосом сказала Лі. — А того Лебея… Деннісе, ми правда бачили ту істоту вдень? У машині? Нам не привиділося?
— Так, — відповів я. — Я думаю, що бачили.
— Він і та сука Крістіна. Уже скоро?
— Так, скоро. Я так думаю.
— Добре. Я люблю тебе, Деннісе.
— Я тебе теж.
Як виявилося, скінчитись усе мало наступного дня, у п’ятницю дев’ятнадцятого січня.
49 / Арні
Той довжелезний жахливий день я розпочав з того, що поїхав у своєму «дастері» додому до Джиммі Сайкса. Думав, з боку матері Джиммі будуть якісь проблеми, але виявилося, що дарма боявся. Вона, можна сказати, була розумово ще відсталіша за свого сина. Запросила мене на бекон і яєчню (я відмовився, бо шлунок скрутило в нервовий вузол) і все квоктала над моїми милицями, поки Джиммі вишукував у своїй кімнаті зв’язку ключів. Я підтримував світську бесіду з місіс Сайкс, дамою завбільшки з гору Етну, а час усе спливав і в мені наростала гнітюча впевненість: Джиммі десь посіяв свої ключі, і все піде коту під хвіст, ще навіть як слід не розпочавшись.
Повернувся він, хитаючи головою.
— Не можу найти. Йой, я їх десь згубив. Ото трясця.
Але місіс Сайкс, приблизно триста фунтів живої ваги, у линялій хатній сукні й з волоссям, накрученим на рожеві бігуді, виявила благословенну практичність:
— Джимчику, а в кишеньках дивився?
Обличчя Джиммі осяяв подив, і він засунув руку в кишеню своїх зелених робочих штанів. А звідти, з присоромленою усмішечкою, витяг зв’язку ключів. На них теліпався брелок, який продають у крамниці подарунків у монровілльському торговельному центрі — велика гумова яєчня з одного яйця. І те яйце вже потьмяніло від бруду.
— Ось ви де, смоктунці малі, — сказав він.
— Юначе, стежте за словами, — дорікнула місіс Сайкс. — Просто покажи Деннісу, який ключ відмикає двері, а свою лайку залиш собі в голові.
Скінчилося все тим, що Джиммі простягнув мені три ключі «Шлейґ»[169], бо вони ніяк не були позначені й він не міг сказати, який ключ до чого підходить. Один з них був від головних гаражних воріт, один відмикав задні гаражні двері, ті, що вели на звалище битих машин, і ще один був від дверей Віллової контори.
— Дякую, — сказав я. — Джиммі, я їх тобі поверну одразу ж, як тільки зможу.
— Чудово, — зрадів Джиммі. — Передавай привіт Арні, коли побачиш.
— Обов’язково.
— Деннісе, точно не хочеш яєчні з беконом? — спитала місіс Сайкс. — Бо я багацько насмажила.
— Дякую, — сказав я, — але мені правда вже пора.
Годинник показував чверть по восьмій; уроки в школі починалися о дев’ятій. Арні зазвичай під’їжджав десь о восьмій сорок п’ять, сказала мені Лі. Часу було обмаль, але достатньо. Я сперся на милиці й звівся на ноги.
— Джиме, допоможи йому, — скомандувала місіс Сайкс. — Не стій стовпом.
Я хотів було запротестувати, але вона тільки відмахнулася.
— Деннісе, я не хочу, щоб ти гупнувся на сідниці, поки йтимеш до машини. Бо ще знов собі всю ногу поламаєш.
Проказавши це, вона галасливо розреготалася, а Джиммі, слухняна дитина, практично на руках відніс мене до «дастера».
Небо того дня було плісняво-сірим, і по радіо передавали, що над вечір знову випаде сніг. Я поїхав через усе містечко до школи, вибрав проїзд, що вів до учнівської стоянки, і припаркувався в передньому ряду. Те, що Арні зазвичай ставить машину в задньому ряду, я знав і без Лі. Я повинен був з ним побачитися, насадити наживку в нього перед носом, але так, щоб при цьому він був якнайдалі від Крістіни. Коли поряд не було машини, вплив Лебея наче слабшав.
168
I was cruising in my Stingray late one night / When an XKE pulled up on the right, / He rolled down the window of his shiny new Jag / And challenged me then and there to a drag. / I said ‘You’re on, buddy, my mill’s runnin fine, / Let’s come off the line at Sunset and Vine, / But I’ll go you one better (if you got the nerve): / Let’s race all the way… / to Deadman’s Curve’ (
169
«Шлейґ» (англ.