Я втягнув ліву ногу руками, грюкнув дверцятами й вихилився у вікно.
Подивився йому у вічі й посміхнувся.
— Вона класна в ліжку, — сказав я. — Шкода, що ти так ніколи й не дізнаєшся.
З лютим вереском він кинувся на мене. Я підняв вікно, пристукнув донизу замок дверцят. А потім неквапливо завів двигун, дивлячись, як він гатить кулаками в рукавичках по склу. Його спотворене скажене обличчя було страшним. Арні в ньому вже не було. Ні сліду Арні. Мій друг зник. Я відчув, як мене охоплює темна скорбота, глибша за сльози чи страх, але не переставав посміхатися — єхидно, глузливо, розпусно. А тоді поволі підніс до скла середній палець.
— Пішов ти нахуй, Лебей, — сказав я і рушив, залишаючи його стояти на паркувальному майданчику й трястися від тієї примітивної непохитної люті, про яку розповідав його брат. Саме на неї передусім я й розраховував. Лють повинна була привести його до мене ввечері.
Побачимо.
50 / Петунія
Я проїхав квартали з чотири, коли почалася реакція, і тоді довелося зупинити авто. Мене били дрижаки, сильно били. Навіть пічка, увімкнена на повну потужність, не могла їх вгамувати. Дихання виривалося хрипко, нерівно. Я огорнув себе руками, щоб зігрітися, але почувався так, наче до кінця життя мені вже ніколи не буде тепло. Те обличчя, те страшне обличчя, і Арні, живцем похований десь усередині, «Він завжди тут», сказав Арні, от тільки крім випадків, коли… коли? Коли Крістіна каталася сама, звичайно. Лебей не міг одночасно бути у двох місцях. Це було не під силу навіть йому.
Урешті я відчув, що можу знову вести автомобіль, але навіть не усвідомлював, що плачу, аж поки глянув у дзеркало заднього виду й побачив під очима мокрі кола.
До будинку Джонні Помбертона я дістався за чверть десята. Мене зустрів високий широкоплечий чолов’яга в зелених гумових чоботах і важкій мисливській куртці в червоно-чорну клітинку. Старий кашкет на лисуватій голові він підняв догори за потемнілий засалений козирок, вивчаючи сіре небо поглядом.
— По радіо кажуть, знов сніг буде. Не знав, малий, приїдеш ти чи нє, та все рівно її вивіз. Диви. Що про неї скажеш?
Я знову взявся за милиці й вийшов з машини.
Під гумовими наконечниками костурів похрускувала сіль, але йти було не страшно. Перед дровітнею Джонні Помбертона стояв один з найдивацькіших транспортних засобів, які мені тільки доводилося бачити в житті. До того місця, на якому ми стояли, від неї линув слабкий різкуватий запах, не надто приємний.
Колись давно, ще на початках своєї кар’єри, то був продукт «Дженерал Моторз» — принаймні так стверджував логотип на гігантському носі. А тепер у ньому стало потрошку від усього. Одне можна було сказати напевно: машина здоровенна. Верхівка решітки сягала б високому чоловікові по маківку. Угорі великим квадратним шоломом височіла кабіна. А за нею, на опорах з двох рядів подвійних коліс обабіч, тягнулася довжелезна туба корпусу, схожа на бензовоз.
От тільки дотепер я ніколи не бачив бензовоза, пофарбованого в гламурно-рожевий колір. На його борті готичним шрифтом зо два фути заввишки було написано «ПЕТУНІЯ».
— Я не знаю, що про неї сказати, — чесно зізнався я. — А що воно таке?
Помбертон тицьнув до рота «кемел» і підпалив, чиркнувши кінчиком сірника об зроговілий ніготь.
— Какахосмоктун, — відповів він.
— Що?
Джонні розплився в усмішці.
— Двадцять тисяч галонів у ній, — пояснив він. — Вона казкова, моя Петунія.
— Я вас не розумію. — Але мені потроху розвиднювалося. Була в цьому якась абсурдна чорнушна іронія, яку Арні (колишній Арні) напевно оцінив би.
По телефону я питав у Помбертона, чи можна взяти в нього на прокат великий, важкий ваговоз, і цей виявився найбільшим у його парку. Усі чотири самоскиди були в роботі: два в Лібертівіллі, ще два — у Філадельфії, у районі Гілл. Ще в нього був ґрейдер, пояснив він мені, але одразу після Різдва з ним стався нервовий облом. За словами Джонні, відколи прикрили гараж Дарнелла, йому пекельно тяжко тримати свої ваговози на ходу.
Петунія за своєю природою була танкером, не більше і не менше. Її роботою було викачувати каналізаційні ями.
172
Something warm was running in my eyes / But I found my baby somehow that night, / I held her tight, I kissed her our last kiss… (