— А ти… ти щось чув?
— Ані шепоту. Та й не хочу. Але мені дуже подобається Арні Каннінґем, і я знаю, що тебе непокоїть уся ця історія з машиною.
— Ага. Він… тату, він не зовсім адекватно поводиться через неї. Знай торочить: машина, машина, машина.
— Так найчастіше трапляється з людьми, у яких у житті майже нічого немає, — сказав тато. — Часом це машина, часом — дівчина, іноді кар’єра чи музичний інструмент, або ж нездорова одержимість якоюсь відомою особою. Я вчився в університеті з високим потворним хлопцем, якого ми всі називали Лелекою. У Лелеки то була його іграшкова залізниця… він на іграшкових поїздах був повернутий з третього класу, а його залізниця була ледве не восьмим чудом світу. З «Брауна» він вилетів у другому триместрі першого курсу. Учився чортзна-як, геть з’їхав у навчанні, а все зводилося до вибору між коледжем і «Лайонелом»[67]. Лелека вибрав поїздики.
— І що з ним сталося?
— Наклав на себе руки в шістдесят першому, — тато підвівся. — Я просто хочу сказати, що добрі люди часом сліпнуть, і не завжди це їхня вина. Можливо, Дарнелл забуде про нього — Арні стане просто ще одним хлопцем, що куйовдиться під машиною на своїй підкатці. Але якщо Дарнелл спробує його використати, ти, Деннісе, повинен стати його очима. Не дозволяй затягти його в танець.
— Гаразд. Я спробую. Але не знаю, чи багато зможу вдіяти.
— Так. Мені це знайомо. Ходімо нагору?
— Авжеж.
Ми піднялися на другий поверх, і попри виснажливу втому, я ще довго не міг заснути. День видався насичений. Нічний вітер за вікном тихо пошкрябував гілкою об стіну будинку, а десь далеко, у центрі міста, чути було, як розганяється на своєму «роді»[68] якийсь малий — з таким звуком, наче відчайдушно схлипує-сміється в істериці жінка.
14 / Крістіна і Дарнелл
Днями пропадаючи на будівництві, а ночами вовтузячись із Крістіною, Арні не надто часто бачив своїх батьків. Стосунки в їхній сім’ї потроху ставали дуже напруженими й супроводжувалися тертям. Будинок Каннінґемів, де в минулому завжди панувала така приємна й спокійна атмосфера, перетворився на армійський табір збройного протистояння. Думаю, такий стан справ багато людей пам’ятають зі своїх підліткових років; власне, занадто багато людей пам’ятають. Тінейджеру вистачає егоїзму, щоб вважати, що він чи вона — перша людина на світі, яка відкрила для себе дещо (найчастіше це дівчина, але не обов’язково), а батьки занадто перелякані, і дурні, і ревниві власники, аби відпустити недоуздок. І батьки, і підлітки не без гріха. Часом робиться боляче й зашкалює жорстокість — нема війни бруднішої та запеклішої, ніж війна громадянська. А у випадку Арні вона була особливо запеклою, бо розрив стався так пізно і його батьки звикли, що завжди все виходить по-їхньому. Якщо я скажу, що вони розписали йому план життя, нічого несправедливого в цих словах не буде.
Тож коли Майкл і Реджина запропонували чотириденний вікенд у їхньому озерному котеджі на півночі штату Нью-Йорк перед початком школи, Арні погодився, хоча йому до зарізу потрібні були ті останні чотири дні, щоб попрацювати над Крістіною. Усе частіше й частіше на роботі він мені розказував, як він їм «покаже»; він збирався перетворити Крістіну на справжній «стріт-род» і «показати їм усім». Він уже запланував відреставрувати машину так, щоб повернути їй оригінальний колір — червоний і слонова кістка, після того, як завершить роботу з корпусом.
Але він усе-таки поїхав з ними, рішуче налаштований підтакувати й тягати себе за чуприну всі чотири дні та гарно провести час зі своїми предками — чи розважливо вдавати. Я заїхав до них ввечері напередодні їхнього від’їзду і з полегкістю відзначив, що батьки Арні простили мені гріх участі в афері з машиною (якої вони досі навіть не бачили). Очевидно, вони вирішили, що то була приватна одержимість сина. А мене це влаштовувало.
Реджина клопоталася з пакуванням речей. Арні, Майкл і я закинули їхнє олдтаунівське каное[70] на багажник їхнього «скаута» і прив’язали. Коли це було зроблено, Майкл розпорядився (з усією величчю могутнього короля, що звертається до двох своїх улюблених підданих, наділяючи їх неймовірною ласкою), щоб Арні пішов у будинок і приніс кілька пляшок пива.
68
«Хот-род» — автомобіль американського виробництва з модифікованим двигуном і переробленим кузовом. Головна мета цих змін — досягти максимальної швидкості. Походження терміна «хот-род» пов’язують з «hot roadster» — «швидкий (крутий) родстер», де «родстер» — двомісний спортивний автомобіль без даху. Саме «родстери» через їхню невелику масу частіше за інші моделі брали для переробки на «хот-роди». Перші «хот-роди» з’явилися в Каліфорнії на початку 30-х років ХХ століття. «Стріт-род» — автомобіль, у якому увагу приділено елегантності і унікальності зовнішнього вигляду та внутрішньому оздобленню, а також комфорту.
69
He said he heard about a couple / living in the USA, / He said they traded in their baby / for a Chevrolet: / Let’s talk about the future now, / We’ve put the past away… (