Ми зайшли всередину. Містер Леере, вчитель французької, мчав кудись по коридору на всіх парах, і його лисина зблискувала під лампами денного світла.
— Хлопці, ви спізнюєтеся, — роздратованим голосом промовив він, дуже нагадуючи мені білого кролика з «Аліси в Країні Див». Ми припустили коридором, поки він не зник з очей, а далі знову перейшли на неспішний крок.
Арні сказав:
— Коли Бадді Реппертон на мене напав, я страшно перелякався, — він стишив голос, усміхнений, проте серйозний. — Я ледь у штани не надзюрив, якщо хочеш знати правду. Хай там як, здається, я вжив Лебеєве слівце, навіть не подумавши. Але до Реппертона воно добре підходить, ти так не думаєш?
— Так.
— Я пішов, — сказав Арні. — Інтеграли, потім «Автомайстерня-три». Здається, я цілий курс вивчив за ці два місяці, поки ремонтував Крістіну.
Він поспішив на урок, а я просто стояв хвилину посеред коридору й проводжав його поглядом. На шостому уроці в понеділок у мене все одно була самопідготовка під наглядом місіс Рейвах, і я подумав, що зможу прослизнути на гальорку непоміченим… я вже таке провертав раніше. Крім того, випускникам сходили з рук навіть убивства, про що я дізнавався прискореними темпами.
Я стояв і намагався струсити з себе відчуття переляку, такого аморфного й неконткретного, яким воно більше ніколи не буде. Щось було не так, щось дуже не до речі, не в порядку. Раптом стало холодно, і навіть усе яскраве жовтневе сонце, що лилося крізь усі шкільні вікна світу, не змогло б цю холоднечу розігнати. Усе було так, як і завжди, але назрівали великі зміни — і я це відчував.
Я стояв і намагався ввімкнутися в реальність, намагався переконати себе, що цей холод викликають усього-на-всього страхи за моє власне майбутнє, і тривожно мені стало від тих змін, що чекали на мене попереду. Може, частково то була й правда. Але не повністю. Гівняна тарадайка, та шоб я, блядь, здох, коли знаю, нахріна вона тобі, хлопче. Це така пизда волохата. Я побачив, що з учительської повертається містер Леере, і попростував далі.
Я думаю, в кожного з нас у голові є такий собі екскаватор. І в моменти стресу чи неприємностей його можна завести, а потім поскидати все у величезну траншею, вириту в землі вашої свідомості. Позбутися всього. Закопати. От тільки ця траншея опускається в підсвідоме, і часом, уві сні, трупи ворушаться й починають ходити. Тієї ночі мені знову снилася Крістіна, тільки цього разу за кермом був Арні, а на передньому сидінні розвалився в непристойній позі напіврозкладений труп Роланда Д. Лебея. Машина з ревом виїхала з гаража просто на мене, пришпиливши мене до місця лютим сяянням своїх фар.
Я прокинувся, затискаючи рота подушкою, щоб приглушити крик, який рвався назовні.
19 / Нещасний випадок
То була наша остання (справжня) розмова з Арні за весь період до Дня подяки, бо наступна субота стала днем, коли я дістав травму. Того дня ми знову грали проти «Ведмедів Рідж-Року», і цього разу продули з абсолютно видовищним рахунком 46:3. Хоча, коли скінчилася гра, мене вже на полі не було. Через сім хвилин після початку третьої чверті я вирвався на відкриту місцину, отримав пас і налаштовувався бігти, коли мене збили з ніг троє «ведмежих» нападників захисту одночасно. Спершу була мить жахливого болю — сліпучий спалах, наче я раптом опинився в епіцентрі ядерного вибуху. А далі було багато темряви.
І темним усе лишалося досить-таки довгий час, хоча мені він зовсім не видався довгим. Я був у відключці годин із п’ятдесят, а коли прокинувся в пізнє пообіддя понеділка, двадцять третього жовтня, то виявилось, що лежу в лібертівілльській лікарні. Поряд були мама з татом. І Еллі також, бліда й напружена. Під очима в неї залягли темно-коричневі кола, і мене це чомусь до безглуздого розчулило; вона знайшла у своїй душі достатньо доброти, щоб плакати через мене, незважаючи на всі ті «Твінкі» та «Йоделі»[91], які я тирив з хлібниці після того, як вона піде спати, незважаючи на той випадок, коли їй було дванадцять і я подарував їй пакетик з ґрунтом «Віґоро», після того, як вона тиждень скоса поглядала на себе в дзеркало, натягнувши на себе найтіснішу футболку, щоб побачити, чи не виросли в неї груди (Еллі розридалась, а мама так розсердилася на мене, що потім ще два тижні злилась), незважаючи на всі дражнилки і всі ті гівнянкуваті ігри «я-крутіший-за-тебе» між братами та сестрами.