– Валентино Михайлівно, із вами сьогодні спілкувалися працівники патрульної, так? – вирішив поставити пряме запитання Єгор.
Працівниця Бойко мовчки кивнула.
– Ви повідомили їм, що на рахунок фірми нещодавно надійшли значні кошти, а саме півмільйона.
Знову тільки мовчки погодилася.
– Звідки ці гроші, ви знаєте?
За вікном монотонно крапало: танув сніг. Єгор відзначив, що в цьому маленькому кабінеті хороша ізоляція: зовсім не чути, що відбувається в коридорі. Хоч більш імовірно, усі просто принишкли, перелякавшись візиту поліцейського. Звична річ у його практиці. Особливо, коли людям є що приховувати.
Іванощук пояснила знехотя, несподівано захриплим голосом:
– Мáрко Вітторіно позичив їх панові Бойку.
Скляр поморщився: через серйозну огрядність жінка страждала на задишку. Єгор терпіти не міг звуки важкого дихання при задишці. У такі моменти, здавалося, і самому бракне повітря. Більше того, ця пані скидалася на бабу, що все життя торгувала на ринку: зухвала і достобіса любить маніпулювати людьми. Слідак навіть не сумнівався: якщо дозволити – вилізе на голову. Звісно, тільки не йому.
– Звідки ви знаєте, що то саме він дав у борг? – переборов неприємне враження Єгор.
– Пан Бойко сам мені про це сказав. – Знову задишка, викликана, очевидно, хвилюванням.
– Гроші були переведені з рахунку Вітторіно на рахунок фірми?
– Тільки частково. Половина через «Приват24», решта – готівкою.
– Половина на половину? Ви впевнені, що саме так? Ми перевіряли рахунки і помітили зовсім іншу суму.
– Двісті тисяч через «Приват24». Решта – готівкою, – виправилася.
– Чому у вас трусяться руки? – Скляр звузив очі, скануючи вираз обличчя бухгалтера. Жінка теж від нього не «відставала»: сканувала його. «Погляд маніпулятора, – усміхнувся сам до себе слідчий. – Намагається зрозуміти, де в мене слабинка. Ну-ну, пані. Спробуйте на мене вплинути».
– Прошу? А, трусяться… – Винувато посміхнулася, сховала руки під стіл. – Бачте, я просто сьогодні ще не встигла випити кави. Тиск впав.
«Старається викликати жалість», – розгадав поліцейський.
– Пан Бойко не встиг вас попередити, щоб ви не розповідали в поліції про реальну суму боргу? – проігнорував Єгор скаргу на здоров’я.
Іванощук знехотя кивнула. Цього разу її обличчя змінилося: скам’яніло. «Образа. Наступна стадія маніпулювання. Коли не вдається викликати жалість із приводу будь-чого, маніпулятори всіма силами намагаються дати тобі зрозуміти, що ти черствий та егоїстичний», – Єгор щиро потішився спробам жінки.
– Що він вам сказав, коли дізнався?
– Він розсердився… Але я впевнена, він ні в чому не винен, – відразу додала бухгалтер. Цього разу прямо подивилася в очі. Майже зверхньо.
«Ще один із прийомів. Намагається вказати мені, хто тут господар, – злегка усміхнувся очима. – Стара шкапо, я тут господар». Тепер Єгор не просто кинув на неї прямий погляд, а й затримав надовго. Так, що жінці довелося відвести очі першій. «Ну ось, господар тут я[4]».
– Я багато років працюю з паном Бойком, – додала бухгалтер. Виклику в очах її вже не було, але прихована злість та страх перед представником закону нікуди не зникли. – Так, він часом затримує зарплати і платежі, інколи довго не віддає борги партнерам, однак на вбивство не здатен. – Неприємне хрипле дихання від задишки. Майже зі свистом.
– Як справи на фірмі? Є якісь проблеми? Загроза банкрутства, скажімо?
– Немає, – заперечно похитала головою.
«Надто швидка відповідь», – визначив Єгор.
– Я все одно дізнаюся, пані Валентино. Краще сказати зараз, інакше вважатиму вашу брехню перешкоджанням розслідуванню навмисного вбивства. А за це вам загрожує кримінальна відповідальність.
Жінка замовкла. Запанувала тиша, яку порушував лише звук танення снігу на вулиці. Тільки зараз Скляр помітив: вікно відчинене на кондиціонування. Ось чому так добре чути. А і справді, у кабінеті на диво душно. «Бойко не має грошей віддати борг, але навіть не думає про економію», – подумав Єгор, зиркнувши на радіатори для автономного опалення.
– Вже півроку, як ми маємо проблеми, – нарешті, відповіла Іванощук. – Ми вважали, що позичені гроші допоможуть, вони і справді врегулювали ситуацію. Проте віддати все, як обіцяв пан Бойко, фірма справді не здатна.
4
Якщо люди дивляться один одному в очі, першим відводить погляд той, хто психологічно слабший.