Деталі справи тримали від містян у секреті, хоч до злочину було прикуто чимало уваги. Тиск на Скляра посилювався: мало того, що перше вбивство на новому робочому місці, та ще й іноземця, та ще й скоєне з особливою жорстокістю. До особливо тяжких злочинів поліція відносить ті, що вчинені групою осіб. Якщо є замовник та виконавець, це вже група осіб. І цих мудаків навіть не знітило, що в будинку під час убивства знаходилася маленька дитина. А якби дівчинка саме в цей момент вирішила вийти в коридор? Її теж би застрелили?
У Єгора від злості щелепи звело. Він уже і думати забув про свій знедолений шлунок. Усе, що наразі цікавило, – які результати експертизи отримають. Поспілкувавшись з експертом, слідчий дізнався, що в річці водолази виявили дві частини обрізу мисливської рушниці ТОЗ-25.
Дуже висока вірогідність того, що це і є знаряддя вбивства.
Згодом експерти надали остаточні висновки: те, що саме з виявленого обрізу мисливської рушниці ТОЗ був застрелений Вітторіно, підтверджувалося характером тілесних ушкоджень на трупі та спричинення їх саме пострілами зі зброї шістнадцятого калібру. Більше того, це підтверджувалося виявленням на місці події куль та контейнерів до патронів, які використовуються при стрільбі з мисливської зброї саме шістнадцятого калібру. Наявність слідів продуктів пострілу у стволі рушниці, розібраний стан, у якому знаходилася в річці рушниця, свідчили про намагання позбутися знаряддя злочину.
Звісно, Єгор міг дізнатися про це все телефоном. Навіть можна було почекати завтрашнього дня, аби отримати ці новини. Однак просто знаходитися вдома було вище його сил. Усе, чим би завершився вечір, – це сварка з нареченою. Єгор сидів би мовчазний і мов на голках, а Таня такого терпіти не може. Жінка страшенно любить, коли їй приділяють увагу. Будь-яка жінка цього прагне. Та Єгор далеко не завжди здатен відключитися від роботи.
Ніхто з перелічених Ілоною Вітторіно осіб не прилітав до України ні в цьому місяці, ні в минулому, ні взагалі в будь-якому іншому. Тут лишається чекати тільки інформації від італійських колег. Можливо, підкажуть щось цікаве. Поліція також зіставила список, що надала дружина вбитого, із тим, який склала Віталіна Волошко. Навіть у Крістіни розпитували про знайомих батька. Дівчинка додала кілька нових імен. Вона знала їх саме тому, що з татом відвідувала Італію. Таким чином, ні Волошко, ні Ілона Вітторіно знати цих людей не могли. Ці списки поки що не дали абсолютно нічого. З одного боку, відсутність зв’язку з Італією тішила слідчого. Якщо це хтось звідти, то шукай вітру в полі, це вже майже точно. З іншого боку, постало питання: навіщо вбивці їхати до Борисполя? Ну не міг же злочинець вирішувати там власні справи? Якби ще він поїхав до міжнародного аеропорту після вчинення злочину, тоді, ясна річ, для того, аби втекти. Але ж це сталося напередодні вбивства.
Скляр не знав, радіти йому результатам сьогоднішнього дня чи ні. Знайдене знаряддя вбивства – неабиякий успіх. Але після злочину минуло дві доби, а вони і досі не вийшли на слід убивці.
Це дуже і дуже погано.
Вівторок, 22 січня 2019 року. 23:07
Літня жінка акуратно поставила важкі пакети за землю. Повільно піднялася, відхекалася і почала шукати в кишенях пальто ключі. За мить вони вже задзеленчали в неї в руках, вона, не поспішаючи, притисла ключ до замка домофону. Пікання сповістило, що ключ спрацював. Жінка потягла на себе двері, та цього разу вони чомусь виявилися навдивовижу легкими. То чиясь рука допомогла їй відчинити.
– Дякую вам! – проказала літня жінка в теплій хустці й усміхнулася.
Людину, що стояла перед нею, на півобличчя замотану шарфом, у чорній шапці з крихітним малюнком представника кошачих[8] (бачила такий на спортивному одязі свого онука), вона не знала. І спершу її це насторожило. Проте хіба може такий люб’язний чоловік виявитися злодієм?
Незнайомець усміхнувся самими очима, притримав двері, одночасно підіймаючи її пакунки і пропускаючи вперед.