Але всі вони в реальності вже були мертвими.
Субота, 26 січня 2019 року. 07:12
Перше, що він побачив, вийшовши з під’їзду, був номерний знак на блакитному фоні. Мозок усвідомив, що то колеги. Скляр відволікся від понурих думок і уважніше глянув на машину. Патрульні. Роздивився тих, хто за кермом. Ні, не Власта. У машині сиділо двоє чоловіків у формі. Вони зацікавлено глянули на Скляра. Слідчий був у штатському, тож копи, очевидно, вирішили, що на них зиркає звичайний перехожий. Єгор відірвав погляд і пішов своєю дорогою.
Уранці він устав із важкою головою. Спав геть погано. Снодійне зовсім не допомогло. Навіть, скоріш, навпаки – нашкодило. У роті відчувався металевий присмак. Лікар про нього попереджав – побічний ефект від таблеток. А ще страшенно боліла голова. Під ранок слідак солодко задрімав (нарешті, подіяли пігулки?), але будильник уже менш ніж за дві години повернув його до реальності.
Спершу думав залишитися вдома – усе ж вихідний. Але Таня мала йти на роботу, а сидіти в чотирьох стінах і думати про те, як усе погано, теж не хотілося. Скляр сподівався, що до ранку він і думати забуде про свій сон. Та хіба таке забудеш? На щастя, Таня не встала разом із ним. Почувши дзвінок будильника, лише перевернулася на інший бік і знову заснула (чи то вона прикидалася так само, як і він учора?). Єгор швиденько проковтнув бутерброд із ковбасою (і це теж добре, що Таня не бачила – дівчина називала таку їжу «сухим пайком» і терпіти не могла, коли він так снідав), випив каву (перше горнятко цього дня) і побіг на роботу. Навмисне вийшов раніше, аби піти пішки. Не вистачало йому лише їхати переповненою маршруткою. Хотілося простору, тиші і провітрити мізки.
Уночі Ромка говорив про якусь незавершену справу. І в сні Єгор прекрасно розумів, що приятель має на увазі. Зараз він навіть і близько не міг утямити, про що йшлося. У Луцьку він завершив усі розслідування. Або ж передав колегам. Або Ромка мав на увазі справу Вітторіно, або то все просто сон. Єгор забагато переймається цим розслідуванням, тож нічого дивного, що і вві сні згадав про нього. А попередження Ромки… То все теж нісенітниця. Єгор переконував себе, що причиною нічного жахіття став пережитий замах. Ні, дивного в цьому сновидінні нічого немає.
Єгор майже схилився до цієї версії, як несподівано мозок підкинув зрадницьку думку: замах на нього стався після такого самого попередження уві сні.
Субота, 26 січня 2019 року. 09:12
Єгор і незчувся, як прийшов на роботу. Так само непомітно для себе потрапив до свого кабінету. І лише потім реальність жорстко почала повертати його до тями. Спершу керівництво вкотре нагримало за те, що покинув усі розслідування, окрім убивства Вітторіно (це ж треба, в суботу!). І якби ж то він хоч мав реального підозрюваного з приводу того, хто може бути замовником. А можливо, у цій справі є і посередник[15]? Окрім здогадів – нічого.
Єгор і справді міг би більше користуватися допомогою оперів, як наказувало керівництво. Так би він вивільнив час для інших, відкладених справ. Але ж Тарас із Женькою проводили розслідування за відео з GPS-навігатора в машині. То зайняло чимало часу. Хіба міг Єгор сидіти, склавши руки, і нічого не робити?
Щойно він вийшов з кабінету керівництва. Занурившись у неприємні думки, попрямував до власного, та, помітивши Нагая, майнув до стіни з орієнтуваннями, що саме знаходилася недалеко. Удав, ніби занурився у вивчення фотороботів злочинців. І саме вчасно, бо Нагай якраз прошмигнув повз нього, на щастя, так і не помітивши слідака та спілкуючись із колегою.
Єгор байдуже роздивився обличчя розшукуваних. Тут з’явилося трійко нових. Двох із них Скляр знав, адже сам брав участь в арешті. Точніше, вів усю справу. Без жодних емоцій роздивився дві знайомі пики. Те розслідування було довгим і малоприємним. Відтак обережно озирнувся, чи немає поблизу знайомих із нових колег (він не встиг іще перезнайомитися з усіма, тож поки мав гарну можливість наразі просто вітатися і не вдаватися до розмов із тими, із ким ще офіційно не знайомий). Зітхнув із полегшенням, не виявивши нікого, а також усвідомивши, що план утечі від Нагая спрацював. Знову кинув погляд на орієнтування. Двох знайомих злочинців пам’ятав із попередньої справи і ще до того, як їхні фізіономії з’явилися на цій стіні, знав, що їх знову розшукують.
Ще раз переконавшись, що поряд немає нікого, із ким би довелося спілкуватися, попрямував, абсолютно без будь-якого бажання, до робочого місця. Адже другим жахіттям ранку стала для нього присутність двох колег у їхньому спільному кабінеті. І всі від нього щось хотіли: або розпитували про справу іноземця, або ж розповідали про свою роботу чи життя. І на все це потрібно було реагувати, щось казати і, що ще гірше, усміхатися.
15
Коли йдеться про вбивство на замовлення, розрізняють таких учасників: замовник (організатор), посередник, виконавці та приховувач. Посередник – той, кого наймає замовник, аби він знайшов виконавців убивства. Інколи замовник може виконувати функції посередника. Приховувач – людина, яка з тих чи інших причин приховує інформацію про майбутній або скоєний злочин.