-- Фарбовані канцелярські кнопки. -- продовжував Ван Хельсінґ, -- Різні кольори, дуже популярні у моїй країні.
-- А яка ваша країна?
-- Увесь світ. -- пролунала відповідь зі знезброювальною та майже сліпучою усмішкою, яка показувала два ряди чудово вичищених зубів.
Коли Циммерман востаннє затягнувся сигаретою й роздавив її в попільничці, він відкашлявся, перш ніж братися до справи:
-- Тож, Шевановський прислав вас до мене, гаразд… зрозумів. І що саме ви хочете зробити?
-- Телевізійний спектакль, -- відповів Ван Хельсінґ, -- я проти вампіра.
-- Вампіра. -- порожній голос знов виплив до світу Ван Хельсінґа.
-- Вірно. Перебуваючи в Женеві, я думав, що мені чогось не вистачає. Важливість, розумієте, ja? Я думаю… моє ім’я. Моє ім’я має бути важливим.
-- Ви маєте на увазі фільм про Дракулу, правильно?
-- І книгу перед ним. Моє ім'я написане в ній. Я думаю… думаю… думаю… так, і раптом я придумав! Я повинен зробити фільм, у якому сам і знімуся. Ван Хельсінґ проти всіх вампірів світу. Розумієте?
-- Я стежу за Вашою думкою. -- сказав Циммерман. Його погляд знову став порожнім, грошовий азарт згас. -- Скажу тільки, що телестудії не підуть на це в найближчому майбутньому. Вони хочуть сімейних драм, поліціянтів, лікарів, комедії та радість. Проте, щось подібне також знімали. Щось чули про "Колчака: нічного мисливця"?
-- Ніколи не чув.
-- Однак він є, але люди втомилися від вампірів і всього цього мотлоху. Це вже дууууууже застаріло. Кіностудії купують підліткові слешери, а телевізійники до цього жанру байдужі. О, тепер я здогадуюся, чому Шевановський прислав вас до мене. Він завжди любив старий європейський непотріб. -- Циммерман скорчив, як він думав, співчутливу гримасу. -- Мені шкода цього хлопця. Все в нього було добре, мав пристойну кар’єру, допоки не потрапив у ту бісову трійку. Джонатан Лінч, Фатті Харбакс і Орлон Кронстін. Ви не знаєте цих імен, але вони розорили багато талановитих людей.
-- Мені прикро це чути, але я кажу, що містер Шевановський не розорений і далекий від такої долі.
Циммерман не знав, що ще сказати. Він гадав, що тут їхня бесіда і завершилась, незалежно від того, чи вдасться вибити грошей з цього європейського сміття, чи ні, однак, можливо, варто було уточнити ще одну річ.
-- У вас є сценарій? Якесь трактування? -- і на спантеличений погляд Ван Хельсінґа додав, -- Щось записане на папері?
-- А, ні. Жодного паперу, все тут! -- Ван Гельсінґ постукав себе по лобі кінчиком мундштука. -- Я думаю, ви не розумієте, що я маю на увазі. Це не має бути записано. Ніколи, ніяких сценаріїв. Ми беремо і робимо, по-справжньому.
-- По-справжньому. -- повторив Циммерман. -- Що... Вампіри справжні?
-- Ми робимо їх такими, -- сказав Ван Хельсінґ. І зробив паузу, щоб дати йому засвоїти цю концепцію. -- Все ніби по-справжньому. Як моє ім'я. Ми йдемо до вампірського лігва, завдаємо удар... інколи вони б'ють перші... але в кінці єдиний pobjednik (з хорватської: переможець) це Ван Хельсінґ. Ой... пробачте. Єдиний переможець.
-- Ви говорите про акторів, так? Щоб люди переодяглися у вампірів, щоб ви могли піти і встромити кілок їм у серце чи щось таке?
-- Я зі своєю командою. Ми це придумали. Ми подорожуємо по світу, полюємо на вампірів. І полюємо на короля вампірів. Хто він? Чи хто вона, якщо це королева. Де? В Лондоні? Амстердамі? Каїрі? У Голлівуді? Де? І, бачите, ми робимо так, щоб це виглядало по-справжньому... нічого не прописано наперед, все відбувається так, як відбувається. Потрібно, щоб навіть камера мала вигляд інакший... фільм виглядає як у житті, все світло і темрява як у житті, всіляке таке. І глядач дивиться... вони там... із тижня у тиждень... полюють... і він із нами у drevni (з хорватської: давніх) лігвах і замкових катакомбах... під землею у Берліні та, там, в горах Італії. З місця на місце, справжній спектакль. Ми це знімаємо, і саме моє ім'я робить все справжнім. Отже, ось ваш мільйон, сидить перед вами. -- І при цьому Ерік Ван Хельсінґ усміхнувся, що змусило його виглядати більше, ніж дещо безглуздо.
-- Це звучить. -- "Божевільно" подумав Циммерман. -- дуууже дорого.
-- Я складаюсь із грошей. Нема на що їх витрачати, оскільки покинув перегони Гран-прі.
-- А ви взагалі актор?
-- Ніколи таким не був. Але справжня гра не потребує акторської майстерності! Ми беремо і робимо!