-- Ох, боже мій, -- сказав Мортон Шевановський. Він працював кулачками, наче намагаючись підняти кровообіг після того, як його сили були виснажені кермом. -- Боюся, що я вже занадто старий для швидких автомобілів, особливо якщо вони призначені для худих італійських плейбоїв.
-- Прекрасна машина. 1974 року, ja?
-- Так, дуже спостережливо з вашого боку. -- Офіціант, який був також спостережливим, але наразі стриманим, підійшов з картою напоїв.
--Ваша краща vodka, подвійна з льодом, -- сказав режисер. -- Ерік, чи можу запропонувати вам те ж саме? -- офіціант у своїх високих чоботях, відійшов з замовленням.
-- Як я чекав цього! -- сказав Шевановський. -- Зустрічі з вами... і ідея! Це чудово! Просто чуд...
Він зупинився, щоб закашлятися, і кашель породив ще один, і ще один, і ще один, поки він не притиснув носовичок до рота, а Ерік постукав йому по спині, щоб допомогти усунути проблему.
-- Даруйте, -- сказав Великий чоловік, коли оговтався після кашлю. Підійшов метрдотель, щоб поцікавитися самопочуттям клієнта.
-- Іноді повітря не сприяє мені. Я думаю, що дим у повітрі цього міста шкодить мені.
-- Так, може бути. Ну що ж.
Шевановський сфокусував запалі очі. -- Я так вдячний, що ви обрали саме мене для цієї роботи. Після стількох років ви пам'ятаєте мої фільми. Яка честь мати такого молодого чоловіка, як ви, який об'їхав половину світу, щоб... -- Він зупинився, носовичок був напоготові, і хоча він декілька разів здригнувся, загроза подальшого кашлю минула.
-- Використовувати мої таланти. -- додав Ерік.
-- Ви маєте знати, що я не керував фільмом -- ось як вони тут кажуть, 'керував' -- з того часу... о, не можу пригадати. Який був останній?
-- "Наплач мені повну труну".
-- О, ні! Був ще один після цього, набагато пізніше.. Його... називали... -- Він замислився. Впродовж кількох секунд Ерік боявся, що Великий режисер не дихає. Але згодом пролунав хриплий голос: "Замок майстра ляльок!"
-- Я думаю, -- сказав Ерік ніжно усміхнувшись, -- можливо це було щось, що ви планували зробити?
-- Ні, ні... Я пам'ятаю... Або... О, а ось і наші напої! Nostrovia! (Думаю, що неправильна вимова слова. Правильно буде "на здоров'я").
-- На здоров'я, (МакКаммон використав латинське слово “Prieka". Дослівно "радість". Вважаю, що "На здоров'я" буде влучно) -- сказав Ерік, і вони випили.
Коли його склянка повернулась на стіл, Шевановський нахилив свою біло-сиву голову на один бік. -- Мені вже виповнилося вісімдесят шість років, Еріку. Час наздогнав мене. А я так давно не творив. Я мріяв про повернення до роботи... про створення останнього... акту, так би мовити. І коли я отримав Ваш перший лист й прочитав, що Ви хочете створити, і Ваше ім'я, таке важливе для історії... таке відоме ім'я... прописане в історію, певним чином... тоді я зрозумів... так, так, тисячі разів так... у моді, от тоді я зрозумів… це те, що я зобов'язаний... -- Він раптово наїжився, зігнувся і наповнив легеню повітрям, яке видалило звук, схожий на шипіння кульки, яка швидко збільшувалася в об'ємі, настільки гучний, що за сусіднім столом відвідувачі ледь не впустили виделки у свої голубці. -- Те, що я повинен зробити, -- закінчив він, дещо придушеним, але твердим голосом.
Офіціант приніс меню оздоблене китицями. Шевановський вийняв з піджака окуляри з лінзами настільки товстими, що виглядало на те, буцімто у нього було шість очей. Після вивчення меню він замовив борщ і невелику порцію ікри білуги. Ерік вирішив замовити салат "Олів'є" та котлети. Коли офіціант пішов, Великий режисер зняв окуляри й сказав: "Мені виповнилося вісімдесят сім років, Ерік. Час догнав мене. Я так давно не працював. Але я..."
Ерік дозволив Шевановському закінчити те, що він повторив майже дослівно кілька хвилин тому, й мовив: -- так сер.
-- Мої автомобілі! -- У голосі бриніла пристрасть. -- О, Вам варто прийти до мене додому і побачити їх! Після фільмування ми це зробимо. У мене є три Порше, Silver Ghost ("Срібний привид" модель Роллс-Ройса) 1925 року і, звичайно, Мазераті. Колись у мене було більше машин. Минулого року в Аризоні я продав свій Мерседес Gullwing (Mercedes-Benz 300SL Gullwing (крило чайки): дводверний спорткар двері в якому відчиняються уверх і тим самим нагадують крила чайки в польоті) 57 року випуску на аукціоні. Ні... Техас... Ні, все ж в Аризоні. Мені було шкода розлучитися з нею, але у мене були несплачені рахунки і я утримую двох слуг: вони виконують мої доручення і допомагають у справах. Стосовно нашої справи... Я знаю трьох людей; Перрі Кук із Brighthouse Produc… ні, зачекайте… Перрі помер у… 1978 році. Гаразд, тоді... Волтер Берг з Viceroy Pic... ох, мій розум пливе. Волтер... бідний Волтер... він у будинку для літніх людей в Глендейлі. Ну, тоді залишається... Бош Циммерман з Big Z Productions... я гадаю, він все ще при справах. Я ніколи не зустрічав цього джентльмена, але він зробив разючий телесеріал "Dial Emergency" (Наберіть номер екстреної допомоги), який я дивився. Лікарі та поліціанти разом в одному шоу. Так. Бош Циммерман. Big Z Productions на Boule... (boulevard (можливо бульвар)) Санта-Моніка... ні, думаю не там. Знайдіть його в телефонній книзі. Але не дзвоніть. Зайдіть до нього особисто. Можливо, вам доведеться почекати. Якщо Ви зателефонуєте, то ніколи туди не потрапите. Згадайте моє ім'я. Ви оформили сьогодні депозит?