КУДИ ЙШЛА СТЕЖКА?
Copyright 1961 by: “Bulava” Publishing Corp. 423 East 9th St., New York 9, N. Y.
Куди провадить твір?
З духовости старшого покоління не викорінити моторошних переживань останніх десятиріч. У кожній ділянці, а найвиразніше в красному письменстві, діють гіпнотичні навороти до подій, що їх не забути.
Літератури націй, які по війні повернулись до нормального життя, до недавніх подій ставляться інакше і страхіття минулого використовують як тло, на якому догідніше вималювати бажані авторові картини.
Наших письменників щось інше змушує говорити про минуле. Для них колишні події це не тло, а середовище, саме життя, втілення ідей і почувань. Те, що діялось, було для них розкриттям найістотніших питань буття і не писати про це найважливіше, для них майже неможливо.
Про трагічні дні минулого й книжка Ольги Мак. Вона також віддала данину понурости нашої бувальщини. Але, відрізнено від багатьох, вона спромоглася на творче зусилля, опанувала матеріял і використала його також як і тло, на якому чіткіше розгорнути долі людей та ідей.
Це оповідання, — як скромно назвала Авторка свій твір, — про жертвенність борців за свободу, про вічнотривалу дружбу, про безодні підступу, брехні й жорстокости. Себто про справи вічні, про неперехідні, що їх Ольга Мак виявила в особливих обставинах особливої доби. Доба була така фантастична, що зайва видається участь уяви, й події свого твору Авторка, можливо, зачерпнула з найправдивішої дійсности, з таких неймовірних становищ, де виразніші стають прикмети людини поставленої перед найгострішим іспитом, на якому належить промовити вчинками.
Авторка виявила своїх героїв у боротьбі за державність та в звіриних обставинах совєтських підбігунових[1]концентраційних таборів. Це вимагало особливої уважливости, правдомовности та відчування міри. Без цього Авторка могла б поділити творчий неуспіх багатьох письменників, що намагаються зворушити читача самим накопиченням страхітливого матеріялу.
Що Авторка не пішла втертим шляхом, свідчать хоч би перші рядки її твору, де вона розповідає про нелюдські речі найпростішою мовою. Ефект неспівмірности понурости описуваного зі спокоєм описування виразно наявний у цілому творі і переданий психологічно вірно.
Прикметне Авторці панування над доволі складним плетивом дії. У концентраційному таборі, ніби примхою долі, а в дійсності невідклично, зустрічаються особи досмертно пов’язані відношенням до тієї самої жінки й однаково підлеглі містичним силам, що накреслюють кожному його життєву стежку, даючи наснагу одним і ламаючи інших.
Відчутне приречення з перших рядків зависло над твором, що його настрій був би Читачеві затяжкий, якщо б Авторка не відпружувала цю згущеність численними відхиленнями від головної теми. Відхилення ці виявляються у впровадженні друго- і третьорядних постатей та подій, а оповідання різноманітниться численними нападами, бійками і втечами.
Це наближує оповідання Ольги Мак до жанру пригодницько-кримінального твору. Це є теж однією з його прикмет, що дозволяє Читачеві легше сприймати понуру дійсність та приреченість дієвих осіб.
У творі порозкидувані мистецькі спостереження, — хоч би протилежности краси незайманого снігу з брудом таборової людини: «і я боязко оглядався назад, дивуючись, що наші сліди були блакитнувато-білі, а не чорні й брудні, як постаті». Багато свіжих порівнянь, жива мова персонажів, сміло підібрана як до ментальности персонажів, так і до настроїв ситуацій, збагачує стилево оповідання, в якому Авторка промовисто передає настрої. Все це рамки, що ними Авторка збагачує свій твір.
1
«Підбігуновий» означає — полярний, навколополюсний, або морозний, що походить від слова «бігун» (полюс) і вказує на близькість до полюса або надзвичайну силу явища.