А щоб Вам було що відкривати до вареної чи смаженої картопельки і горілочки з перцем, – прошу, будьте ласка, як кажуть в Розтоках, іще кілька рецептів.
З ротунди
До речі, у мене буває дуже гарним її врожай. Та навіть, коли Ви не маєте своєї ротунди, купіть на базарі. І Ви полегшите собі клопіт із кухнею на цілу зиму, весну і навіть шматочок літа. І знаєте чому? Та тому, що чим різноманітнішими будуть Ваші «закрутки», тим на довше їх вистачить.
Так що не крутіть хвостом, а прямуйте просто до базару і купуйте чимбільше ротунди. Вона Вам також знадобиться для кількох рецептів.
Почнемо з найпростішого – доля ротунди. Назва рецепта не моя. Бо я би сказала точніше – долька, оскільки ротунду і справді після миття, вимочування, чищення і т. д. слід порізати на дольки. Можна на 4, а можна і на 5. Як кому смакує. Отже,
на 3 кг ротунди
робимо розсіл, чи пак, маринад: 1 л води, 1 склянка оцту, 1 склянка олії, 0,5 склянки цукру, З столові ложки солі, лавровий лист, перець.
Бланшуємо дольки ротунди 10-15 хвилин. І без стерилізації закручуємо металевими кришками, заливши залишками маринаду. Якщо ж Ви маєте бажання спробувати пікантних дольок ротунди, то бланшуйте ротунду в томатному сокові.
Що? Ви не вмієте такої дрібнички, як приготувати томатний сік? Не повірю, бо його вміє робити навіть мій син. Тут розуму багато не треба.
Зриваєте собі помідори (найбільше підходить сорт волове серце, чи, як їх називають, японські), обдаєте окропом, знімаєте шкірку, тоді пропускаєте через м'ясорубку, до смаку солите, додаєте цукру, кип'ятите 5 хв.
Оце і вся робота – маєте томатний сік.
Тоді додаєте у сік дольки ротунди,
додаєте (на 2,5 л томатного соку)
1 склянку цукру,
1 склянку олії,
1,5 столової ложки солі,
100 г оцту,
бланшуєте 7 хв.
Тоді заливаєте в банки… А далі Ви знаєте без мене: без стерилізації – металевими кришками – і гайда!
Кажете, що дехто із Ваших непрошених гостей просив якоїсь незвичної маритури? А хто не давав?
Ви ж не могли відкрити одночасно всі види своїх стратегічних запасів. Ви також довго, як наша квітуча незасватанка діва – Україна, визначалися:
робити свою кулінарну політику одновекторною, чи робити її схожою на верблюда – двогорбою, мало не розкаряченою.
Аж тут «дан приказ єму на Запад» – Україні в ЄС, НАТО і Світову Організацію Торгівлі! А Ви, що?
Від моди відставати не годиться. У Вас усе-таки проблем менше, ніж у оповитої корупцією, як туманом, неньки – України.
І хоч Ви не такі винахідливі і безстрашні, як знамениті на всю планету львівські «засівальники» у мантіях Феміди, але навіть ви, довго не аналізуючи і не слухаючи всякі ворожі голоси, також розвернули свої голоблі до тієї цивілізованої Европи і одурілої від тотальних підозр і страху перед тероризмом Гамерики.
Не заокруглюйте очей, моя пташко! Ви, як справжня жінка біля справжнього чоловіка (а справжній чоловік – це той, що не може обходитися без авантюри, жінки, політики і футболу), повинні легко оперувати поняттями, які цікавлять чоловіка. Вашого.
Отож, згадка отут і вже про Гамерику і цивілізовану начебто Европу – недаремна. Бо вони, такі просунуті і продвинуті, гамбургено- і чісбургеноподібні – ближчим часом перейдуть на харчування тільки напівфабрикатами.
А Ви – хопс! – і вже тут зі своїм «самоваром»: якщо деякі держави й українські політики ще роздумують, з чим їм іти в Европу, у СОТ і в НАТО, Вам нічого боятися, бо Ви туди прийдете не у бордель і не з порожніми руками. У Вас ціла колекція смачної рецептури і батальйон консервованої всякої всячини.
Це Ваш сімейний антикваріат.
Ексклюзив.
Колекція «от кутюр».
Та з таким готовим добром на Марс приймуть – не те що в Евросоюз.
Судіть самі.
Для перченого рису спочатку треба замочити на 2-3 години