Перші дві пристрасті могли зачекати, хоча провокувальні плани споживання обох страв у день великого звільнення з «Чагарникового раю» й живили його уяву і заповнювали мозок, проте постать ґрафа Ліппе переважувала усе інше, розробка цього суб’єкта почалася з моменту, тільки-но Бонд повернувся до процесу природного лікування.
Із усією холодною рішучістю, яку б він застосував проти ворожого аґента, скажімо, у Стокгольмі чи Лісабоні під час війни, Джеймс почав потихеньку наводити довідки щодо ґрафа Ліппе. Став балакучим та допитливим, почав цікавитися різними аспектами порядку в «Чагарниковому раю». «А чи має персонал перерву на обід? — запитував Бонд Патрицію Фіринг. — Цей Ліппе виглядає підтягнутим. Напевне, переймається своєю талією. Електричні ковдри насправді допомагають зігнати вагу? Ні, я не бував у ваших турецьких лазнях. Треба заглянути». Чи цікавився у масажиста: «Щось я не бачив сьогодні того чолов’яги, ґраф як там його — Вітте? Шмітте? О, точно, Ліппе. А, щодня о дванадцятій, кажете? Тоді я також туди загляну. Зате потім буду чистим увесь день. Завітаю до турецької лазні відразу після масажу. Хочу добряче пропотіти». Так, ніби ненароком, крок за кроком, Джеймс вибудовував план операції, за яким він збирався залишитися наодинці з Ліппе поміж машинерії в якійсь процедурній зі звукоізоляційними стінами.
Іншої нагоди могло й не трапитися. Ґраф Ліппе не залишав своєї кімнати в головній будівлі санаторію до процедур о дванадцятій, а вечорами мотався у фіолетовому «бентлі» до Борнмута у «справах». Нічний портьє запускав його назад об одинадцятій вечора. Якось по обіді, під час денного сну Бонд відчинив єльський замок за допомогою шматочка пластика, відрізаного від дитячого літака, придбаного суто для цієї мети у Вашингтоні, й прошмигнув до кімнати ґрафа Ліппе. Він ретельно обшукав приміщення, але безрезультатно. Дізнався він хіба що про його одяг, а граф багато подорожував: сорочки від Шарве[20], краватки — від Тріплера, Діора й Харді Єміса[21], черевики від «Піл», а шовкові піжами з Гонконґу. Валіза з темно-червоної шкіри від «Марк Крос»[22] могла містити якісь секрети, тому Бонд ретельно роздивився шовшовкового підбою і трохи погрався з ґрафським лезом «вілкінсон». Але зась! І це була найгірша помста, яку можна було вигадати, отже, він просто попав пальцем у небо.
Того ж вечора, сьорбаючи солоденький чай, Джеймс зібрав докупи розрізнені клаптики інформації стосовно ґрафа Ліппе: йому приблизно тридцять років, жінки вважають його привабливим, і фізично, судячи з голого тіла на масажному столі, він міцний. У його жилах тече португальська кров з домішкою китайської, а сам він створює враження заможної людини. Чим займається? Хто за фахом? На перший погляд ґраф виглядав як суворий сутенер з бару паризького готелю «Ріц», чи «Палац» у Сент-Мориці, чи «Карлтон» у Каннах, тобто вправний у нардах, поло, катанні на водних лижах, проте... з ганебним клеймом чоловіка, який живе за рахунок жінок. Але Ліппе підслухав, як Бонд наводить довідки — і це послугувало достатнім приводом для насильства, яке було здійснене не без натхнення, а ще швидко й холоднокровно — після масажу, коли ґраф дізнався з ремарки дівчини, що Бонд залишиться на витягувальному столі сам. Можливо, то була спроба не вбивства, а лише акт залякування, попередження, оскільки Ліппе не міг знати, до чого призведе навантаження у 200 фунтів. Якщо вбивства — то навіщо? Що він приховує? Яку таємницю стереже? Бонд вилив залишки чаю на горбик коричневого цукру. Зрозумів одне: секрет той був неабиякий.
Джеймс не розглядав усерйоз необхідність залучення Контори, щоб повідомити їй про Ліппе та про те, що той накоїв. Дійство, яке розгорталося на підмостках «Чагарникового раю», виглядало абсурдно. Звернувшись за допомогою, Бонд — людина дії — виглядав би справжнім тюхтієм. Послаблений теплою водичкою та овочевим супчиком, найкращий аґент Секретної служби дав себе прив’язати до диби, а потім якийсь перехожий, прогулюючись, повернув ручку на кілька поділок і перетворив загартованого у сотнях битв бійця на суцільні сопливі драглі. Та нізащо! Єдиним правильним рішенням є лише поєдинок сам на сам. Може згодом, щоб задовольнити особисту цікавість, доцільно перевірити цього ґрафа за архівами служби розвідки, карного розшуку та відділення у Гонконзі. А поки що Бонду краще затаїтися, триматися від Ліппе подалі та ретельно планувати акт відплати.
20
Charvet Place Vendôme — французький виробник ексклюзивного одягу. Компанія заснована 1838 р. і первісно одягала королів, принців та інших високопоставлених осіб, починаючи з Наполеона Бонапарта.
21
Сер Едвін Нарді Єміс (1909-2003) — англійський дизайнер моди, офіційний кравець королеви Єлизавети ІІ з 1952 до 1989 року.
22
Американська компанія (заснована 1845 р.), що виготовляє шкіряні товари вищого ґатунку. Завдяки дружбі голови компанії Геральда Кроса з Альфредом Хічкоком появу в кадрі фільму 1954 р. «Вікно у двір» сумочки героїні можна вважати ледь не першим проявом «продакт плейсмент», рекламою цієї компанії.