М. поклав аркуш з медичним висновком у лоток з вихідними паперами. Потім поклав руки на стіл і суворо подивився на Бонда.
— Результати не блискучі, так, Джеймсе?
Бонд, приховуючи роздратування, мовив:
— Сер, я абсолютно здоровий. А головний біль може статися в будь-кого. Фіброзні вузли є у більшості гольферів. Як результат протягу після потіння. Аспірин і мазі — найкращі ліки. Це дрібниці, сер.
— Думати так — величезна помилка, Джеймсе, — жорстко обірвав М. — Піґулками можна зняти хіба що симптоми, хвороба залишається. Тільки заганяєте її всередину. В результаті отруюєте організм, і недуга може перетворитися на хронічну. Хімія шкідлива для організму, вона суперечить нашій природі. Таке твердження справедливе і для продуктів, що ми споживаємо, — білий хліб без висівок, рафінований цукор з усіма видаленими з нього поживними речовинами, пастеризоване молоко, з якого випарували геть усі вітаміни, а також усе пересмажене та позбавлене природних властивостей. До речі, — М. витягнув з кишені записник і проконсультувався з ним: — А чи відомо вам, що містить наш хліб, окрім перемеленого борошна? — він спідлоба зиркнув на Бонда. — У ньому є чимало крейди, а ще перекис бензолу, хлор, сіль амонію і галун. — М. закрив записник і засунув його назад до кишені. — Що ви на це скажете?
Бонд, доволі спантеличений, з викликом відповів:
— Я вживаю небагато хліба, сер.
— Охоче вірю, — роздратовано відгукнувся М. — А скільки борошна жорнового млива ви споживаєте? Часто п’єте йогурт чи їсте сирі овочі, горіхи, свіжі фрукти?
— Практично ніколи, — посміхнувся Джеймс.
— Нічого смішного не бачу, — щоб надати ваги сказаному, М. постукав пальцем по столу. — Запам’ятайте мої слова: здоровим буде лише той, хто не противиться природі. Усі ваші проблеми, — Бонд відкрив рота, щоб заперечити, але М. жестом руки зупинив його, — а саме: глибоко прихована токсемія, що виявили лікарі, є наслідком неправильного способу життя. Чули коли-небудь прізвище Бірхер-Беннера[5]? А Кнайпа[6], Присніца[7], Ріклі[8], Шрота чи Білца[9]?
— Аж ніяк, сер.
— Так я і знав. Проте варто вивчити праці цих фахівців. Усі вони — видатні натуропати, а їхні імена несправедливо забуті. На щастя, — очі М. збуджено блиснули, — у нас в Англії достатньо їхніх послідовників і природні методи лікування є доступними.
Бонд дивився на М. із щирим здивуванням. Що, чорт забирай, найшло на старого? Перші ознаки старечого слабоумства? Проте таким бадьорим Бонд давно М. не бачив. Холодні сірі очі були кристально прозорими, а шкіра на загартованому, вкритому зморшками обличчі просто сяяла здоров’ям. Навіть сталево-сиве волосся почорнішало. Звідки ж ця маячня?
М. потягнувся до лотка «вхідні папери», даючи зрозуміти, що розмову закінчено. — Це все, Джеймсе, — бадьоро промовив. — Міс Маніпенні владнала усі формальності. Гадаю, двох тижнів буде достатньо, щоб поставити вас на ноги — під кінець самі себе не впізнаєте. Повернетеся звідти новою людиною.
Бонд, не вірячи вухам, витріщився на М.
— Звідки повернуся, сер? — запитав здавленим голосом.
— Заклад має назву «Чагарниковий рай». Керує ним видатна людина — доктор Вейн, Джошуа Вейн. Великий авторитет у своїй царині. Йому шістдесят п’ять років, але виглядає щонайбільше на сорок. Він вами займеться. У них там найновіше обладнання, навіть є власна садиба з лікарськими травами, та й місцевість мальовнича. Санаторій розміщений біля Вашинґтона — в Суссексі. Про відкладені справи не турбуйтеся, викиньте їх з голови на наступні два тижні. Відділ на період вашої відпустки очолить нуль-нуль-дев’ятий.
5
Максиміліан Оскар Бірхер-Беннер (1867-1939) — швейцарський лікар та ініціатор дієтологічних досліджень. Він у власному санаторії в Цюріху використовував збалансовану дієту, що складалася з овочів та фруктів, як засіб зцілення пацієнтів, на відміну від пануючих на кінець 19-го століття переконань. Найвідомішим його винаходом є мюслі.
6
Себастьян Кнайп (1821-1897) — німецький католицький священник, який став відомим завдяки власній методиці водолікування.
7
Вінценц Присніц (1799-1851) — німецький цілитель, один з основоположників сучасного водолікування.
9
Натуропати: Йоханн Шрот (1798-1856) — австрійський, а Фрідріх Білц (1842-1922) — німецький натуропат.