Двадцять пар очей — а цього разу погляду не відвів ніхто — пильно дивились на голову. Кожний зробив підрахунок, обличчя залишалися непроникними. Щось коментувати не було потреби. Вони були задоволені, але розсипатись у похвалах суперечило їхній суворій натурі. Те, що казав голова, було їм відомо. Настав час для невідомого.
Блофельд кинув під язик другу піґулку і продовжив:
— Добре. Стосовно останньої операції, що завершилася місяць тому і принесла нам мільйон доларів... — Бло-фельд повернув голову вліво, відшукав очами потрібну особу і м’яко сказав: — Встаньте, Сьомий.
Маріус Домінік з Уньйон Корс, гордовитий оцупкуватий чоловік із спокійними очима, вдягнений у готовий костюм, напевне придбаний у модному бутику Галері Барбе в Марселі, повільно підвівся і безстрашно дивився в очі Блофельда. Його великі, грубуваті руки розслаблено звисали, ледь торкаючись стрілок на штанях. Блофельд, здавалося, дивився тому в очі, а насправді спостерігав за реакцією номера Дванадцять, який сидів поруч, — П’єра Боро. Останній сидів на іншому боці стола напроти Блофельда. Саме він двічі впродовж зібрання відводив очі. Тепер — ні. Тепер він спостерігав розслаблено і не виглядав наляканим.
Блофельд звернувся з поясненнями:
— Ця операція, якщо хтось не в курсі, передбачала викрадення сімнадцятирічної дочки Магнуса Блом-берґа — власника «Принсіпаліти-готель» у Лас-Вегасі, який завдяки членству в Детройтській Пурпурній банді має частку в низці інших американських підприємств. Дівчину було викрадено з номера батька в «Отель де Парі»[40] у Монте-Карло та вивезено на Корсику. Цю частину операції здійснив наш корсиканський підрозділ. Було призначено викуп — мільйон доларів, містер Бломберґ погодився і, за інструкціями СПЕКТРу мав покласти гроші до надувного рятувального плота та випустити його в присмерку на італійському узбережжі поблизу Сан-Ремо. Уночі пліт підібрало судно нашого сицилійського відділення. Особиста подяка хлопцям за те, що вони своєчасно віднайшли схований на плоті радіопередавач, який би дав змогу французькій береговій охороні відстежити й захопити наш корабель. Отримавши гроші та відповідно до згаданих домовленостей ми повернули дівчину батькам, на перший погляд, цілу та неушкоджену, за винятком хіба що перефарбованого волосся, що було необхідним для перевезення її з Корсики до Марселя. Я сказав «на перший погляд»... Наше джерело в поліцейському комісаріаті в Ніці повідомило, що дівчину під час перебування на Корсиці зґвалтували, — Блофельд зробив паузу, щоби присутні могли вникнути у його слова, і продовжив: — Так стверджують її батьки, але, можливо, той статевий акт відбувся за обопільною згодою. Організація пообіцяла, що дівчину повернуть неушкодженою. Я не збираюся копирсатися в деталях сексуальної обізнаності дівчини, але, на мою думку, — неважливо, відбувся той статевий акт за згодою чи ні — батькам її повернули ушкодженою, чи, краще сказати, використали. — Блофельд рідко застосовував жести і зараз лише трохи відірвав ліву руку від столу. Потім продовжив таким самим рівним голосом: — Ми — велика та могутня організація. Мене не хвилюють питання моралі чи етики, але усі члени мають зрозуміти, що я рекомендую і навіть вимагаю дотримуватися чітких правил. Нема кращої дисципліни, ніж самодисципліна. Міць нашої організації полягає в міцності кожного її члена. Слабкість одного — метелик смерті для усієї структури. Вам відоме моє ставлення до цього питання, й у разі чистки ви завжди підтримували мене. У цьому конкретному випадку я вжив потрібних заходів стосовно родини дівчини, а саме: повернув половину суми викупу, приклав до грошей записку з вибаченнями. Це, якщо не брати до уваги факт радіостеження — стандартну поліцейську процедуру, про яку родину не повідомили, стало єдиним порушенням домовленості з об’єктом нападу. В результаті дивіденди кожного з цієї операції будуть відповідно зменшені. Стосовно злочину, то вважаю, що провина беззаперечна і мають бути застосовані адекватні заходи.
40
Розкішний культовий готель, розташований поруч з казино «Монте-Карло». Збудований 1864 року, має 99 номерів, три ресторани (один з них — тризірковий за «Мішлен»), а також двічі показаний в екранізаціях творів І. Флемінга — «Ніколи не говори «ніколи» (1983) та «Золоте око» (1995).