— Сам знаю, Мей, — жваво відгукнувся Бонд. — Ви абсолютно праві. Але я принаймні зменшив їх кількість до десяти в день.
— Маю на увазі не тютюновий дим, а ось це пійло, — Мей показала на тацю. Вона виплюнуло це слово з огидою, і потім, немов позбувшись перепони, слова ринули бурхливим потоком. — Чоловікові не годиться дитяче їдло, відстій і тому подібне. Хай вас не турбує, містере Джеймс, що я таке кажу, бо у своєму житті я багато чого побачила, може, навіть більше, ніж ви уявляєте. Пригадую, як вас колись привезли додому зі шпиталю, мовляв, ви потрапили в автомобільну аварію чи щось таке. Але я не зовсім здитиніла розумом, як ви, може, і вважаєте, містере Джеймс. Автомобільні пригоди не залишають маленьких дірок у плечі чи нозі. А ті шрами з рубцями на вашому тілі — так, я бачила, і нема чого усміхатися — їх можуть зробити лише кулі. Я вже не кажу про пістолети, ножі та інше, що ви тягаєте зі собою, коли збираєтеся за кордон. Уф!
Мей уперла руки в боки, її очі блищали і дивилися зухвало.
— Звісно, ви скажете, щоб я не лізла не в свої справи або забиралася геть до Ґлен Оркі[50], але перш ніж ви мене витурите, скажу вам, містере Джеймс: якщо ви встрянете у нову бійку, то отримаєте лише гній у животі, а тоді вас привезуть додому вже на катафалку. Ось так вони вчинять.
У минулі часи Бонд послав би Мей куди подалі й попросив дати йому спокій, а тепер з величезним терпінням та не без гумору прочитав їй коротеньку лекцію про ключові відмінності «живих» продуктів від «неживих».
— Бачте, Мей, — почав Джеймс розважливо, — позбавлені природних властивостей продукти — біле борошно, білий цукор, білий рис, білок яйця — мертві продукти. Вони або мертві від природи, як білок яйця, або позбавлені поживних речовин у процесі обробки, є повільною отрутою на кшталт смаженої їжі, печива, кави та ще купи продуктів, які я зазвичай споживав. До речі, подивіться лише, як добре почуваюся. Відтоді, як я почав правильно харчуватися та кинув вживати алкоголь, відчуваю себе просто новою людиною. Чудово сплю, сповнений енергії, і ніякого головного болю чи болю у м’язах. Не кажучи про похмілля. Ще місяць тому тижня не минало, щоб якогось дня не снідав я парочкою піґулок аспірину або «устрицею прерій»[51]. У такі дні ви кудкудакаєте та метушитеся, наче стара квочка. То що скажете? — Бонд запитально підняв брови.
Мей капітулювала. Вона схопила тацю і, демонстративно повернувшись до Бонда спиною, рушила до дверей. На порозі затрималася й оглянулась. Її очі блищали від сліз образи.
— Ось що я вам скажу, містере Джеймс. Може, ви праві, може, й ні. Але мене найбільше турбує, що ви на себе не схожі, — економка вийшла, грюкнувши дверима.
Бонд зітхнув і повернувся до газети. Він промовив магічну фразу, яку говорять усі чоловіки, коли жінка середнього віку влаштовує експансивну сцену стосовно обіцянок «змінити спосіб життя», і знову занурився у статтю, в котрій викладено причини, що пішло не так на зустрічі на вищому рівні.
Телефон — червоний, пряма лінія з Конторою — видав лункий передзвін. Джеймс, не відриваючись од газети, потягнувся за слухавкою. Часи тепер стали спокійніші, холодна війна пішла на спад, не те, що в минулому. Нічого екстраординарного. Напевне, попередять про скасування навчальних стрільб у Біслі[52], де він збирався ввечері випробувати нову гвинтівку «Ф.Н.»[53].
— Бонд слухає.
Телефонував начальник канцелярії. Джеймс випустив газету на підлогу і притиснув слухавку до вуха, намагаючись, як у старі часи, читати поміж слів.
— Кидай усе, Джеймсе! М. викликає.
— Робота тільки для мене?
— Усім вистачить роботи. Термінове занурення і повна тиша на кораблі. Якщо планував побачення протягом наступних кількох тижнів, можеш сміливо скасовувати. Від’їжджаєш сьогодні. Чекаємо, — слухавку поклали.
У Бонда була, можливо, найпіжонська автівка в цілій Англії. «Марк ІІ Бентлі Континенталь»[54]. Якийсь багатий ідіот познайомив її з телеграфним стовпом на Грейт Вест-роуд. Бонд купив її рештки за півтори тисячі фунтів і в майстерні «роллс-ройса» випрямив вигин шасі й замінив двигун на «марк IV» з компресією 9.5. Потім навідався до «Муллінер»[55] із трьома тисячами фунтів у кишені — приблизно половиною свого капіталу, і домовився замінити старий тісний спортивний салон на акуратний просторий салон від купе із лише двома шкіряними сидіннями з електричним регулюванням. Решту кормового відсіку займав загострений назад потворний багажник. Машину пофарбували матовим, не глянцевим, військово-морським сірим, а зісередини салон обробили чорним. Автівка літала, наче птиця, і була потужною, мов снаряд — Бонд любив її більше ніж усіх жінок, яких зустрічав на життєвому шляху, якщо їх навіть скласти докупи.
50
Glen Orchy — долина завдовжки 11 миль у Шотландії; служила місцем базування клану Грегор, допоки король Яків І (перший Стюарт і перший король Великої Британії після приєднання Шотландії) не оголосив цей клан поза законом.
51
Традиційний англо-саксонський засіб проти похмілля, який готують зі сирого яйця (або тільки жовтка), додаючи до нього ворчестерський соус, оцет, харчову сіль та чорний мелений перець. Іноді на згадку про «Криваву Мері» додають томатний сік. При цьому яйце розбивають у склянку так, щоб жовток залишився цілим.
52
Містечко в Сурреї, де розташовані Національний стрілецький центр і штаб-квартира Національної стрілецької асоціації.
53
Ідеться про зброю бельгійської компанії FN Herstal (Fabrique Nationale d’Herstal), яка належить до холдингу Herstal Group, а також володіє американськими збройними підприємствами Winchester Repeating Arms Company та Browning Arms Company.
54
«Бентлі» ніколи не виготовляв модель «Марк ІІ Континенталь», це вигадка І. Флемінга. Але є «Бентлі Марк VI», перша післявоєнна люксова модель «Бентлі», яку виготовляли з 1964 до 1952 року.
55
H. J. Mulliner & Co. — відомий британський виготовлювач кузовів. У 1959 р. компанію продано «Бентлі».