Бонд і далі не вірив власним вухам.
— Але, сер, я насправді в нормі. Ви впевнені, що мені це необхідно?
— Ні, — холодно відповів М. — Не просто необхідно, а життєво необхідно. Якщо ви, звісно, бажаєте залишитись у відділі подвійних нулів. Я не можу дозволити, щоб хтось із офіцерів цього відділу не був здоровим на всі сто відсотків. — М. нахилив голову над лотком і витягнув перше досьє. — Ви — вільні, нуль-нуль-сьомий, — мовив, не піднімаючи очей. Судячи з тону, розмову було закінчено.
Джеймс підвівся. Мовчки пройшов кабінетом до дверей, вийшов і з перебільшеною дбайливістю зачинив їх за собою. В приймальні міс Маніпенні зустріла його чарівливою посмішкою. Бонд підійшов і з усією силою хряпнув по її столу кулаком так, що друкарська машинка підскочила.
— У чому справа, Пенні? — люто заревів Бонд. — Старий зовсім злетів з котушок? Що за маячня! Будь я проклятий, якщо поїду. Це повна дурня!
Міс Маніпенні посміхалася, ніби нічого не сталося. — Керівник «Чагарникового раю» був надзвичайно люб’язним. Він обіцяв надати вам «миртові» апартаменти у фліґелі й запевнив мене, що це чудова кімната з видом на садочок із лікувальними травами. Уявляєте, вони вирощують власні трави!
— Я по горло ситий їхніми клятими лікувальними травами. Пенні, будьте гарною дівчинкою, — благально мовив Бонд, — і скажіть, що в біса коїться? Яка муха його вкусила?
Міс Маніпенні, яка потайно боготворила Бонда, зласкавилась і змовницьки знизила голос:
— Насправді, я думаю, що у нього нове захоплення. Просто вам не пощастило — потрапили під гарячу руку. У нього свої таргани в голові стосовно підвищення ефективності управління. Був час, коли ми всі поголовно ходили до спортзалу. Потім — до мозкоправа, тобто до психоаналітика, однак його ви пропустили. Здається, тоді були у відрядженні десь за кордоном. Голови відділків мали розповідати свої сни. Правда, той лікар довго у нас не протримався, певне, наші кошмари його здорово налякали. А минулого місяця у шефа стався простріл, і якийсь приятель із «Блейдс» — гадаю, з товстунів, які забагато п’ють, — міс Маніпенні скривила пухкенькі губки, — порекомендував йому цей заклад. Розказав, мовляв, що людина — це та сама машина, яка час од часу потребує поточного ремонту. Сказав, що навідується туди раз на рік, а тиждень коштує якихось двадцять гіней — напевне, він більше просаджує у «Блейдс» за день — і після процедур почувається просто пречудово. Самі знаєте, як М. полюбляє різні нововведення, тож він завітав туди на десять днів і повернувся окрилений. Учора прочитав мені лекцію на тему здорового способу життя, а сьогодні вранці я отримала посилку з купою баночок — патока, проросле жито і ще казна-що. Гадки не маю, що з цим робити. Боюся, доведеться згодувати своєму пуделю. Як там не є, а в такій гарній формі я його ще не бачила. Він дивовижно омолодився.
— Виглядає як той клятий живчик з реклами «Крюшен Солтс»[10]. Але якого біса він вибрав мене, щоб закинути в ту богадільню?
Міс Маніпенні підбадьорливо посміхнулася:
— Самі знаєте, якої він про вас високої думки. А може, і не знаєте... Коли отримав медичну картку, відразу ж наказав забронювати той санаторій, — міс Маніпенні скосила очі на кінчик носа. — Проте, Джеймсе, невже ви справді стільки п’єте і так багато палите? Це шкідливо для здоров’я, самі розумієте. — Вона подивилася на нього по-материнськи турботливо.
Бонд із останніх сил стримував гнів. Зібравши волю в кулак, вирішив віджартуватися:
— Краще померти від випивки, ніж од спраги. Щодо сигарет, то палю я лише тоді, коли не знаю, чим зайняти руки, — немов збоку чув, як його бляклі слова випадають із пересохлого рота, немов відвалюється застарілий шлак у згаслому каміні. Годі балачок, подвійний бренді зі содовою — і негайно!
Маніпенні скривила губки у несхвальну лінію:
— Щодо рук, то я чула протилежне...
— Усе, Пенні, припини! — кинув Бонд роздратовано і попрямував до дверей. — Ще раз почую від тебе закиди — повернуся з вигнання і наляскаю тебе так, що за машинку без подушки не сядеш.
Міс Маніпенні обдарувала його солодкою усмішкою і парирувала:
— Не думаю, Джеймсе, що після двох тижнів на горішках та лимонному соці ви будете здатні когось наляскати.
Бонд видав звук — щось середнє між хмиканням та звірячим риком, і кулею вискочив з приймальні.
«ЧАГАРНИКОВИЙ РАЙ»
Джеймс Бонд закинув саквояж у багажник допотопного «остіна» шоколадного кольору, а сам вмостився на передньому сидінні поруч із таксистом — прищавим рудоволосим парубком у чорній шкіряній куртці. Молодик витягнув з нагрудної кишені гребінець, ретельно причесав модняву зачіску «качачий хвостик», неквапливо засунув гребінець назад до кишені й тільки тоді натиснув стартер. Цей ритуал із зачісуванням, на думку Бонда, мав переконати пасажира, що водій чхати хотів на свою роботу та платню, яку вона дає, і візникує тільки з благодійною метою. Таке самовпевнене ставлення до праці серед молоді значно поширилося після війни. Хлопчина, подумав Бонд, заробляє фунтів двадцять на тиждень, презирливо ставиться до батьків і мріє стати Томмі Стілом[11]. Не його провина, що він народився в суспільстві споживання, у державі загального добробуту в епоху атомних бомб та освоювання космосу. Для нього життя було безтурботним і не мало особливого сенсу.
11
Томмі Стіла (нар. 1936 р.) вважають першою в історії британською зіркою рок-н-ролу. Кавалер ордена Британської Імперії.