Бонд сів у машину, грюкнув дверцятами. Оперативник «Г» подивився, як вихлопні труби випустили сизий дим, і рушив слідом.
На іншому боці вулиці за сто ярдів позаду «фольксвагена» Шостий номер СПЕКТРу опустив на очі мотоциклетні окуляри, завів п’ятисоткубиковий «тріумф» і рвонув з місця, хвацько вписавшись у рух машин — адже деякий час після війни чоловік працював гонщиком у «Д.К.В.»[64] — і прилаштувався футів за десять позаду «фольксвагена» так, щоб перебувати в мертвій зоні для водія. Він не знав, навіщо аґенту «Г» переслідувати «бентлі» та хто за кермом. Він мав завдання ліквідувати водія «фольксвагена». Чоловік засунув руку в шкіряну сумку, перекинуту через плече, витягнув важку гранату — вдвічі більшу за звичайну бойову — і прикинув план відходу.
Агент «Г» також спостерігав за дорожнім рухом, намічаючи свій план відходу. Він зміряв поглядом відстань між дорожніми ліхтарями на тротуарі на випадок, якщо його машину заблокують і доведеться з’їхати з дороги. Рух порідшав. Ґраф Ліппе вдавив педаль газу в підлогу і, тримаючи кермо однією рукою, правою дістав «кольт». Порівнявся із заднім бампером «бентлі» й почав обганяти. Темний нерухомий силует був відмінною мішенню. Ґраф швидко поглянув на дорогу й підняв зброю.
Саме надсадне торохкотіння автівки поруч змусило Бонда повернути голову — і ця раптова зміна площі мішені врятувала йому щелепу. Якби він натиснув на газ, то точно отримав би другу кулю, але, підкоряючись якомусь невідомому інстинктові, Джеймс чомусь ударив по гальмах і водночас пірнув головою вперед так, що вдарився підборіддям об кермо і на мить відрубався. Майже одночасно замість третього пострілу пролунав гучний вибух, і решки вітрового скла, вже потрощеного, обсипали Бонда градом уламків. «Бентлі» зупинився, двигун заглух. Заверещали гальма. З усіх боків лунали крики, несамовито волали клаксони. Бонд струснув головою та обережно висунувся. «Фольсваген» лежав на боці попереду «бентлі», одне колесо все ще оберталося, дах був майже повністю зірваний. У салоні та поруч на дорозі було суцільне криваве слизьке місиво. Язики полум’я лизали фарбу на покорченому металі. Почали збиратися перехожі. Джеймс опанував себе й вибрався з машини.
— Назад! — гаркнув. — Бак зараз вибухне!
Не встиг він це вимовити, як прогримів глухий вибух, повалили клуби чорного диму, пробивались язики полум’я. Здалеку завили сирени. Бонд протиснувся крізь натовп і швидко пішов назад до Контори. В голові юрмилися думки.
Довідки, які довелося наводити Джеймсу, змусили його пропустити два літаки до Нью-Йорка. Поліціянти погасили пожежу, забрали рештки чоловіка до морґу та прибрали спотворену машину. Було зрозуміло, що у них «на руках» нема нічого, крім пари черевиків, номера пістолета, шмаття від одягу та рештки авто. В бюро прокату пригадали чоловіка в темних окулярах, з водійським посвідченням на ім’я Джонстона і пачкою п’ятірок в руках. Автомобіль він узяв на тиждень три дні тому. Багато свідків стверджували, що бачили мотоцикліста, але, здається, заднього номера не було. Той промчав, як летюча миша, в напрямку Бейкер-стріт. Був у мотоциклетних окулярах. Середньої статури. Більше нічого...
64
DKW (Dampf-Kraft-Wagen) (1916-1968) — німецький виробник мотоциклів і автомобілів. 1932 року фірми DKW, Audi, Wanderer і Horch злилися в єдиний концерн Auto Union. Під час війни DKW виробляла непогані мотоцикли, які використовували солдати вермахту.