Перший пройшов через кают-компанію і спустився в трюм. Четверо чоловіків команди «Б» сиділи і курили. Акваланги лежали поруч. Широкий підводний люк трохи вище кіля яхти був відчинений. Місячне світло відбивалося від піщаного дна за шість футів унизу та підсвічувало трюм. На решітці позаду чоловіків височіла гірка брезенту ніжного кольору кави з молоком з випадковими темно-зеленими та коричневими плямами. Перший сказав:
— Усе за графіком. Рятувальна команда взялася до роботи. Скоро ваша черга. Де скутер із санчатами?
Один з чоловіків показав пальцем униз.
— Ми їх спустили. Стоять на дні. Так буде швидше.
— Добре, — номер Перший кивнув у бік підйомного механізму, прикріпленого до балки у трюмі. — Стріла витримає?
— Витримає і вдвічі більшу вагу.
— А помпи?
— У порядку. Висушать трюм за сім хвилин.
— Гаразд, відпочивайте. Ніч буде довгою.
Перший вибрався залізними сходами з трюму на палубу. В окулярах нічного бачення більше не було потреби. За дві сотні ярдів по правому борту виднілася шлюпка на якорі в озерці м’якого підводного сяйва. Проблисковий сигнальний маячок загасили, але генератор, що виробляв електрику для підводного прожектора, сильно торохтів. При спокійному морі цей шум розійдеться далеко, та що поробиш — акумулятори надто громіздкі й швидко розрядяться. Генератор спричиняв певний ризик, але вони усе передбачили. Найближчий острів — за п’ять миль звідси і безлюдний, хіба що хтось забажає влаштувати там посеред ночі пікнік. Вони перевірили острів на шляху до місця рандеву. Отже, усе, що треба було, зробили, до того ж із усіма пересторогами. Відлагоджена до останнього гвинтика машина працювала чітко й нечутно. Нема приводу для хвилювань, за винятком наступного етапу. Номер Перший протиснувся крізь люк до закритої кают-компанії і схилився над підсвіченим столом з картами.
Еміліо Ларго, він же — номер Перший, — дорідний, показний чоловік сорока років, був римлянином та й виглядав як римлянин. Не схожий на сучасних італійців, він скидався радше на класичних римлян, профілі яких чеканили на античних монетах. Продовгувате, крупної ліпнини обличчя, засмагле до темно-коричневого кольору, ніс із горбинкою, витягнуте, різко окреслене підборіддя, ретельно поголене перед вечірньою операцією. На противагу пронизливим карим очам, товсті опущені губи могли належати лише якомусь сатиру. Вуха, що спереду виглядали загостреними, надавали йому трохи тваринного вигляду, але справляли незабутнє враження на жінок. Єдина слабкість у його витонченому лиці центуріона полягала в надто довгих бакенбардах та ретельно зачесаному назад чорному волоссі, так рясно напомадженому бріоліном, що, здавалося, ніби засмага є продовженням обличчя.
На міцній статурі не було й грама жиру — Ларго виступав за Італію з фехтування на Олімпійських іграх, був першокласним плавцем міжнародного рівня австралійським кролем[73], а менше місяця тому зайняв призове місце в чемпіонаті Нассау з водних лиж — і м’язи перекочувалися під зшитим на замовлення у дорогого кравця блискучим піджаком.
До пари атлетичної статури були його руки — майже вдвічі більші, ніж у звичайного чоловіка. Вони жваво рухалися по карті, тримаючи лінійку та циркуль, і зараз, висунувшись із білих рукавів, нагадували двох великих пухнастих звірів, які совалися по столу незалежно від власника.
Ларго був авантюристом, справжнім хижаком. Двісті років тому він став би, напевне, піратом, але не з тих, як їх змальовують в книгах, а піратом на зразок Чорної Бороди[74] — кровожерливим головорізом, котрий шпагою прокладає шлях до золота. Проте Чорна Борода був простолюдином та мужлаєм і залишав позаду себе казкові руїни. Ларго був зліплений з іншого тіста. Його дії завжди підкріплювали холодний розрахунок та філігранна майстерність, які неодмінно врятовували від гніву натовпу, починаючи з післявоєнного дебюту, коли він контролював чорний ринок Неаполя, відтак були п’ять вельми прибуткових років контрабанди з Танжера, потім — п’ять інших, присвячених плануванню та реалізації низки пограбувань великих діамантових крамниць на Французькій Рів’єрі, аж до останніх п’яти років у СПЕКТРі. Йому щастило виходити сухим з води, оскільки він завжди опинявся на суттєвий крок попереду звичайних людей. Ларго був уособленням джентльмена-злочинця — космополіта, підкорювача жіночих сердець, гедоніста, перед яким відчинялися двері вищого світу чотирьох континентів, і за сумісництвом — останнього нащадка колись славетної римської родини, статки якої, за його словами, він успадкував. Парубоцький статус був лише плюсом, разом із незаймано чистим поліцейським досьє, сталевими нервами, крижаним серцем та жорстокістю Гіммлера. Одне слово, для СПЕКТРу цей багатий плейбой з Нассау став просто знахідкою, ідеальним Верховним командувачем плану «Омега».
74
Едвард Тіч на прізвисько «Чорна Борода» — знаменитий британський пірат, який діяв у районі Карибського моря в 1716-1718 роках. У Великій Британії його вважають національним народним героєм. До речі, не збереглося жодного свідоцтва про вбивства або катування полонених на його кораблі.