— Номер Перший на зв’язку.
— Номер Другий біля апарата.
— Третю фазу завершено. Повторюю: третю фазу завершено, все пройшло успішно. У нас перша година ночі. Кінець зв’язку.
— Я задоволений.
Ларго зняв навушники. «Оце так молодець», — подумав про себе. Справа на три чверті зроблена. Тепер хіба що лише диявол зможе їм зашкодити.
Повернувшись до каюти, Ларго ретельно приготував улюблений напій — фрапе з м’ятного лікеру з мараскиновою вишенькою[82].
Він випив напій до дна і з’їв вишню. Потім витягнув з баночки ще одну вишню, поклав її до рота й пішов на місток.
ДОМІНО
Дівчина у сапфірово-блакитному купе «MG»[83] промчалася вниз по Парламент-стріт до перехрестя з Бей-стріт, де по спортивному перемкнулася на третю передачу, швидко поглянула праворуч, оцінила неспішну ходу коня зі солом’яною гривою, запряженого у ветхий візок, прикрашений різнобарвною бахромою, і вивернула з вулиці наліво. Кобила обурено мотнула головою, а погонич двічі хряпнув ногою по величезному бермудському дзвінку. Слабинкою благозвучного низького дзеленчання є те, що бермудський дзвоник просто не може дзенькати сердито, незважаючи на ступінь роздратування. Дівчина завзято помахала засмаглою рукою і рушила вулицею, за хвилину зупинившись перед «Люлькою миру» — тютюновою крамницею «Данхіл».
Навіть не подбавши про те, щоб відчинити низькі дверцята автівки, дівчина перекинула спочатку одну, потім другу засмаглу ногу через борт, оголивши стегна під плісированою кремовою спідницею, що задерлася ледь не до талії, і зіскочила на тротуар. Під’їхав візок, його хазяїн притримав кобилу. Пом’якшений красою та жвавістю дівчини, він з докором мовив:
— Місі, ви моїй старенькій Мрійниці ледь морду не підрихтували. Навіщо так чкурити!
Дівчина стала — руки в боки. Вона не терпіла, коли її вичитували.
— Сам ти мрійник, під ногами плутаєшся, — відрізала. — Вам обом по луках їздити, а не автомаґістралями соватися.
Старий негр відкрив рота, але передумав і примирливо промимрив:
— Хокей, хокей, місі, — хльоснув віжками кобилу і поїхав далі, щось бубонячи під ніс. Потім обернувся, щоб ще раз подивитися на дівку-вогонь, але та вже зникла в крамниці. — Ох, бісова дівка, — вимовив у повітря і пустив коняку дрібною риссю.
За двадцять ярдів далі за цією сценою спостерігав Джеймс Бонд. До речі, він був згодний з візником, а хто ця дівчина — знав. Тому прискорив ходу і, розсунувши штори від сонця, увійшов до блаженної прохолоди тютюнової крамниці.
Дівчина біля прилавка сперечалася з одним із продавців.
— Кажу вам, не потрібно мені ваше персональне обслуговування. Дайте мені такі погані сигарети, від яких мені б хотілося блювати. У вас що, нема сигарет для тих, хто бажає кинути палити? Дивіться самі, — вона махнула рукою в бік заставлених полиць. — І не кажіть, що нібито не знаєте, які тут смакують найгірше.
Чоловік за прилавком звик до найбожевільніших прохань туристів, та й узагалі, справжнього мешканця Нассау важко чимось здивувати.
— Хвилиночку, мем, — мовив і стомлено повернувся до полиць.
Бонд суворо поглянув на дівчину.
— Якщо бажаєш менше палити, слід вибирати між двома сортами сигарет.
Дівчина повернула голову.
— А ви ще хто такий?
— Мене звати Бонд, Джеймс Бонд. Я визнаний у світі борець з палінням. Я кидав палити багато разів. Вам пощастило, що натрапили на мене.
Дівчина оглянула його з ніг до голови. Цього персонажа вона раніше в Нассау точно не зустрічала. Шість футів зросту, років приблизно тридцяти п’яти, темноволосий, суворий на вигляд, з дуже прозорими блакитно-сірими очима, які зараз сардонічно дивилися на неї. Шрам на правій щоці виділявся на фоні легкої засмаги — свідчення того, що на острів він прибув зовсім недавно. Вдягнений у темно-синій легкий однобортний костюм та кремову шовкову сорочку з чорною плетеною шовковою краваткою. Незважаючи на спеку, він виглядав свіжим та чистим, а єдиною поступкою тропічному кліматові були чорні шкіряні сандалі на босу ногу. Зрозуміло, цей цікавий, упевнений у собі чоловік намагався її закадрити. Вона вирішила його не відшивати, але й поступатися не збиралася.
— Гаразд, — сказала вона холодно. — І що ж це за сорти?
— Єдиний спосіб кинути палити, це — кинути й більше до сигарет не повертатись. Якщо почнете переконувати себе, що кинете за тиждень чи два, то нема сенсу обмежуватися. Тільки станете занудою і не зможете думати ні про що інше, ніж як дотягнути до наступної сигарети. Та ще хапатимете сигарету щоразу, коли проб’є годину чи який там інтервал встановите. Зробитеся жадібною, а це некрасиво. Інший спосіб — купувати сигарети або найслабші, або найміцніші. Гадаю, вам підійдуть найслабші, — Бонд звернувся до продавця: — Пачку «Дюкс»[84], кінг-сайз, з фільтром. — Джеймс простягнув сигарети дівчині. — Спробуйте. З компліментами від Фауста.
82
Дрібний, ледь кислуватий плід цієї вишні, що місцями росте в дикому вигляді на Далматинському узбережжі, надає напою неповторний аромат.
83
MG (Morris Garages) — британська автомобілебудівна компанія, власником якої нині є китайська Shanghai Automotive Industry Corporation, заснована в Оксфорді у 1924 році.
84
Джеймс Б’юкенен Дюк (1856-1925) — американський промисловець, виробник тютюну та електроенергії. Відомий просуванням на ринок сучасної сигарети та підтримкою Дюкського університету. До 1890 р. Дюк захопив 40% американського ринку сигарет, а коли узяв під контроль найближчих конкурентів, то заснував компанію American Tobacco Company.