— Ні, що ви, я не можу...
Але Бонд уже заплатив за пачку, а собі взяв «Честерфілд». Отримавши решту, вийшов за дівчиною на вулицю. Удвох вони зупинилися під дашком біля вітрини. Спека була пекельна. Курну вулицю заливало біле сонячне сяйво, проміння відбивалося од вітрин крамниць та блискучих вапнякових стін будинків настільки сліпучо, що доводилося щулити очі.
— Зазвичай той, хто курить, — зауважив Бонд, — не проти випити. Може, спробуємо поєднати приємне з корисним?
— Доволі несподівана пропозиція, містере... е-е... Бонд, — насмішкувато відгукнулася дівчина. — Що ж, правильне спостереження. Але тільки не в місті, тут надто спекотно. Знаєте старий причал за фортом Мон-тагю? — Джеймс помітив, що дівчина швидко оглянула вулицю в обох напрямках. Відтак додала: — Там непогано. Поїхали, я вас довезу. Не торкайтеся металевих частин, а то обпечетеся.
Сидіння автомобіля, оббите білою шкірою, пекло навіть через штани, але Бонд не нарікав би, навіть якщо б його костюм спалахнув. Першої ж своєї вилазки до міста він натрапив на дівчину, і вона виявилася красунею. Джеймс учепився за теж оббиту шкірою торпеду, коли машина зробила різкий поворот на Фредерик-стріт, а потім на Ширлі.
Бонд обперся спиною об дверцята, щоби краще розгледіти дівчину. Вона була в гондольєрському солом’яному зі широкими полями капелюсі, зухвало натягненому до самого носа. Блідо-голубі стрічки майоріли позаду. Спереду на стрічці золотими літерами була написана назва корабля — «Диско Воланте». Шовкова смугаста блідо-блакитна з білим сорочка з короткими рукавами та плісирована кремова спідниця трохи нагадали Бонду сонячний день на реґаті Хенлі[85]. Жодних каблучок, жодних прикрас, за винятком золотого чоловічого квадратного годинника з чорним циферблатом. Білі сандалі з оленячої шкіри гармонували з таким самим широким поясом та розумної величини сумкою, яка разом із шовковим біло-чорним смугастим шарфом лежала на сидінні між ними.
Бонд багато чого дізнався про цю дівчину з її імміґраційної анкети — однієї зі сотні — яку він продивився цього ранку. Її звати Домінетта Віталі; вона народилась у Больцано в італійському Тиролі, а значить, в її жилах тече, імовірно, суміш австрійської та італійської крові. Двадцять дев’ять років, а у графі «професія» зазначено «акторка». Вона прибула на острів на яхті «Диско» і, на загальну думку, була коханкою власника яхти, італійця на ім’я Еміліо Ларго. «Блудниця», «повія», «шльондра» та подібні визначення Джеймс ніколи не використовував стосовно жінок, якщо ті не були вуличними професіоналками або мешканками борделів, тож коли комісар поліції Харлінг і голова митної та імміґраційної служби Пітман в один голос заявили, що вона — «італійська повія», Бонд не поспішав з висновками. А зараз зрозумів, що був правий. Віталі — дівчина незалежна, рішуча та зі сильним характером. Можливо, вона й не цуралася багатих чоловіків і легкого життя, але, наскільки Джеймс устиг побачити, дівчина вона правильна. Звісно, спала з чоловіками, але завжди робила це на своїх умовах, а не на їхніх.
Жінки, зазвичай, педантичні та обережні водії і лише зрідка керують машиною аґресивно. Бонд вважав їх помірною перешкодою та при можливості поступався дорогою, готовий до несподіванок. Двох жінок у машині він вважав величезною загрозою, а чотирьох — узагалі летальною зброєю. Жінки в машині не здатні їхати мовчки, а як починають балакати, то просто зобов’язані дивитись одна одній в обличчя. Їм мало обмінюватися словами, а дуже важливо спостерігати за реакцією співрозмовниці, ймовірно, щоб читати поміж рядків або переконати себе у правильності власних слів. Отже, дві жінки на передньому сидінні авто постійно відволікаються від дороги одна на одну, а коли їх чотири, небезпека збільшується вдесятеро, оскільки той, що за кермом, має чути й бачити не тільки свою компаньйонку поруч, а ще й співрозмовниць позаду.
Проте ця дівчина керувала автомобілем по-чоловічому — повністю сфокусована на дорозі попереду, а також поглядала у дзеркало заднього виду, що жінки-водії роблять, зазвичай, украй рідко, хіба щоби підправити мейкап. А ще вона, що серед жінок майже не трапляється, вочевидь отримувала задоволення від машини, рішуче перемикаючи передачі та відчайдушно використовуючи гальма.
85
Королівська реґата Хенлі — щорічна реґата з академічного веслування, котру проводять у містечку Хенлі-он-Темз із 1839 року в перші вихідні липня.