Ад’ютант губернатора видав членські картки Бонду з Лейтером, вони, випивши по каві та стінґеру[103], розійшлися до різних столів.
Ларго грав у «залізку». Перед ним височіла купа стодоларових фішок та пів дюжини величезних жовтих тисячодоларових плашок. Доміно Віталі сиділа у нього за спиною і спостерігала за грою, безустанно покурюючи. Бонд зиркав на дівчину з відстані. Ларго грав експансивно, банкуючи за кожної ліпшої можливості й накопичуючи виграш у банку. Впевнено вигравав, але поводився бездоганно, і, судячи з того, як присутні жартували з ним та сприймали кожен його виграш схвальними оплесками, Ларго був у казино загальним улюбленцем. Доміно — у чорній сукні з квадратним вирізом із великим діамантовим кулоном на ланцюжку — виглядала похмуро та явно нудьгувала. Жінка, праворуч від Ларго, яка тричі ходила ва-банк і програвала, підвелась і залишила стіл. Джеймс швидко пройшов через залу й сів на місце, що звільнилося. На кону стояло вісімсот доларів — кругла сума, яка виросла завдяки тому, що Ларго залишав виграш у банку.
Для банкомета ситуація, коли банк тричі збільшувався, є вигідною. Часто-густо це означає, що його не зірвуть і надалі. Бонду це було добре відомо. Як і те, що його сукупний капітал становить лише тисячу доларів. Проте гравці нервово сприймали везіння Ларго, і це було йому на руку. Бо що не кажи, а гральний стіл не має пам’яті. Талан — річ примхлива.
— Банко, — сказав Джеймс.
— А-а, містере Бонд, друже мій, — Ларго простягнув руку. — Нарешті за столом сильний гравець. Може, краще одразу віддати вам банк? Англійці розуміються на залізничному сполученні. Проте, — він чарівно посміхнувся, — якщо мені судитиметься програти, вам, містере Бонд, я програю із задоволенням.
Він м’яко плеснув по «черевику» засмаглою рукою, потягнув за рожевий язичок карти і по сукну кинув її Бонду. Сам узяв карту, витягнув іще по одній кожному. Бонд узяв першу карту і перекинув, поклавши на центр столу — дев’ятка бубни[104]. Побіжно глянувши на Ларго, мовив:
— Гарний початок, настільки гарний, що я відкрию другу карту.
І, підчепивши другу, перекинув її. Вона лягла поруч з дев’яткою. Нею виявилася славетна десятка пік. Якщо тільки у Ларго не дві карти, що в сумі дають дев’ять або дев’ятнадцять очок, то Бонд виграв.
Ларго розсміявся, але дещо натужно.
— Ви справді змушуєте мене хвилюватися, — весело сказав він і перекинув карти — вісімка чирв та король бубни.
Ларго програв очко — два натуральні розклади, але один трохи кращий за інший. Найприкріший програш. Ларго гучно розсміявся:
— Комусь треба бути другим, — і, звернувшись до столу, додав: — Що я казав? Англійці — мастаки на несподіванки.
Круп’є посунув фішки до Бонда, який склав їх стовпиком.
— Як й італійці, — Джеймс жестом показав на гірку жетонів перед Ларго. — Недарма я пропонував вам сьогодні узяти мене в партнери.
Ларго весело хмикнув.
— А давайте спробуємо ще раз. Ставте свій виграш, а ми у партнерстві з містером Сноу зіграємо ва-банк. Так, містере Сноу?
Містер Сноу, суворого виду європеєць, котрий, як знав Бонд, є одним з пайовиків, згідливо кивнув. Джеймс поставив на кін вісім сотень, а супротивники — по чотириста проти нього. Бонд знову виграв, цього разу шісткою проти п’ятірки і знову на одне очко.
Ларго похмуро похитав головою:
— Ось зараз ми справді побачили напис на стіні[105]. Містере Сноу, продовжуйте без мене. Цей містер Бонд — надто вправний гравець. Я здаюся.
І Ларго розтягнув рот у подобі посмішки. Сноу посунув на кін шістнадцять сотень доларів, щоб покрити ставку Бонда. Той подумав: я заробив шістнадцять сотень за дві гри, маючи п’ятсот фунтів. А якщо пропустити гру і передати банк далі? Він забрав ставку і сказав:
— La main passe[106].
За столом збуджено зашепотіли.
— О ні, тільки не це! — театрально скрикнув Ларго. — Тільки не передавайте банк далі, інакше я застрелюся. Добре, я перекуплю банк містера Бонда, і ми пограємо. — Він кинув на стіл кілька фішок вартістю по шістнадцять сотень доларів.
103
Класичний рецепт описує суміш коньяку (бренді) (50 мл) та білого м’ятного лікеру (Crème de Menthe) (20 мл), яку ретельно перемішують струшуванням і подають у коктейльному бокалі або келихові для мартіні.
104
Гру І. Флемінг детально описав у книзі «Казино Руаяль». Виграє той, хто зможе набрати комбінацію карт із загальним числом очок або якомога ближче до 9. Коли ставки зроблено, банкір і гравець отримують по дві карти. Карти з двійки по дев’ятку оцінюють за номіналом; туз «коштує» очко. Решта карт цінності не мають і дають 0 очок. Якщо сума очок більша за 10, з неї віднімають 10 (тобто, якщо випадуть дві дев’ятки, то сума очок буде 9 + 9 -10 = 8). Комбінація карт, що дає 9 очок, називається «натуральною». Якщо очок 8, то комбінацію називають також «натуральною» і вважають вдалою. Якщо у гравця на руках тільки карти, що не мають цінності (фіґури або десятки, сума очок 0), то таку комбінацію карт називають «бакара».
105
Із книги пророка Даниїла. Мене, мене, текел, упарсін (івр. מְנֵא מְנֵא תְּקֵל וּפַרְסִין) — напис на стіні, який було зроблено невидимою рукою під час бенкету вавилонського царя Валтасара. Тобто — «обчислено, обчислено, зважено та розділено».