Рукостискання у містера Джошуа Вейна було міцним, долоня сухою, а голос звучним і бадьорим. Під густою шевелюрою та лобом без жодної зморшки сяяли прозорі карі очі, а на губах грала по-християнському щира посмішка. Прихід Бонда його спантеличив. Бездоганно чистий халат з короткими рукавами відкривав мускулисті руки. З-під халата виглядали штани в тонку світлу смужку, які, на погляд Бонда, були недоречними. Взутий у сандалі зі шкарпетками консервативного сірого кольору, він пружистою ходою прогулювався оглядовою кімнатою.
Містер Вейн запропонував Бонду роздягнутися до трусів, а коли побачив шрами, задумливо протягнув:
— Боже мій, ви немов на війні побували.
— Було діло, — байдуже відгукнувся Бонд, — ледь не влучили.
— Справді! Війна між народами — річ страшна. Гаразд, дихайте глибоко, — Містер Вейн послухав Бонда спереду і ззаду, зміряв кров’яний тиск, зважив, заніс у картку зріст, а потім запросив лягти на кушетку обличчям донизу і перевірив суглоби та хребет м’якими пальцями досвідченого спеціаліста.
Поки Бонд одягався, Вейн щось жваво писав у карточці.
— Що ж, містере Бонд, — нарешті сказав, відкинувшись на стільці, — нічого серйозного я не знайшов. Тиск крові трохи підвищений, невеличке остеопатичне ушкодження у верхній частині хребта, що, ймовірно, і є причиною головного болю. А також — певна крижово-клубова деформація в кістках таза, яка могла виникнути внаслідок невдалого падіння. — Містер Вейн підняв брови, шукаючи підтвердження.
— Цілком імовірно, — погодився Бонд, подумавши, що йдеться, напевне, про те «невдале падіння», коли довелося стрибати на ходу з «Арльберзького експреса»[16]після того, як Хайнкель та його братія нарешті добралися до нього під час угорського повстання 1956 року.
— Ось як ми зробимо, — містер Вейн витягнув заготовлений формуляр і почав ставити «галочки» у відповідних клітинках. — Строга дієта впродовж тижня для очищення крові від токсинів. Масаж для підняття тонусу, промивання, гарячі та холодні ванни, остеопатичне лікування, а також короткий курс витягування, щоб позбутися ушкоджень. Це має твердо поставити вас на ноги. І, звісно, повний спокій. Відпочиньте, містере Бонд. Я розумію, що ви державний службовець, отже, вам буде корисно на деякий час забути про паперову роботу. — Вейн підвівся і простягнув Бондові заповнену форму. — Процедурні кімнати відкриють за пів години, і я не бачу протипоказань розпочати лікування з нинішнього дня.
— Дякую щиро, — Бонд узяв аркушик і пробіг його оком. — До речі, а що за витягування?
— Механічний пристрій для розтягування в’язових кісток. Дуже корисна річ, — містер Вейн поблажливо посміхнувся. — Не звертайте уваги на те, що можете почути від інших пацієнтів. Дехто називає його «дибою». Самі знаєте, який у нас дотепний на жарти народ.
— Ще б пак!
Бонд вийшов з оглядової і білим коридором повернувся до кімнат загального користування, де скупчилися підстаркуваті мешканці санаторію, здебільшого жінки середнього класу, майже поголовно вдягнені у потворні стьобані халати. Спека, духота і цей базар нагнали на Бонда клаустрофобію. Він просунувся крізь натовп до дверей і радісно вийшов на свіже повітря.
Тут Джеймс задумливо поплентався акуратною вузькою доріжкою, вдихаючи кислуватий запах лавра та рокитника. Чи витримає він тут? Може, знайде, як вибратися з цієї діри без звільнення з Контори? Занурившись у думки, він ледь не налетів на дівчину в білому, яка вискочила з-за різкого повороту, прихованого густими кущами. Тієї секунди, коли вона виникла на його шляху і обдарувала збентеженою посмішкою, з-за повороту слідом за дівчиною вистрибнув бузкового кольору «бентлі». Ще мить — і вона потрапила б під колеса, тому Бонд зробив швидкий матадорський випад убік, схопив дівчину за талію і, різко крутнувши стегнами, буквально вихопив її з-під коліс. Опустив незнайомку на землю лише тоді, коли «бентлі», загальмувавши на сухому гравію, вийшов із заносу і зупинився. Долоня Джеймса ще зберігала пружність її грудей. Дівчина злякано зойкнула й окинула Бонда стривоженим поглядом. Потім, усвідомивши, що щойно трапилося, захекано подякувала і рушила до автомобіля.
16
Один із варіантів «Східного експреса», коли частину маршруту перенесли на Арльберзьку залізницю на час Рурського конфлікту 1923 року. Маршрут функціонував у 1930-1939 та 1945-1962 роках.