Сигарета в руці Бонда здригнулася. Він зробив зусилля, щоб не виказати хвилювання. Глибоко затягнувся і випустив стовп сизого диму.
— Значить, ваше справжнє прізвище — Петаччі?
— Саме так. Віталі — моє сценічне ім’я, воно краще звучить. А справжнього прізвища ніхто не знає. Я й сама його майже забула. Стала Віталі, коли повернулася з Англії. Бажала змінити життя.
— А що сталося з вашим братом? Як, до речі, його звати?
— Джузеппе. Людина він непутяща, зате чудовий льотчик. Останнього разу, коли ми з ним спілкувалися, він якраз отримав якусь поважну роботу в Парижі. Може, хоч це змусить його вгамуватись. Я молюся за нього щодня. Він — уся моя рідня, і люблю його таким, який він є. Розумієте?
Бонд загасив сигарету в попільниці, покликав офіціанта, щоб розрахуватись, і мовив:
— Звісно, розумію.
РУКАВИЧКА КИНУТА
Темні хвилі під поліцейським причалом облизували іржаві опори, місяць у третій чверті відкидав на воду ґратчасті тіні. Констебль Сантос — величезний чорношкірий тільки у плавках, з грудними м’язами завбільшки як супова тарілка — завдав на плечі Джеймса циліндр акваланга і закріпив ремені так, щоб не перетиснути шлейки підводного лічильника Гейгера. Бонд затиснув губами ґумовий мундштук, відрегульовуючи подання кисню. Потім перекрив клапан і витягнув мундштук. Пронизливі звуки музики з нічного клубу «Джанкану»[115]весело розносилися над водою — немов величезний павук витанцьовував на ксилофоні.
— Яка підводна живність плаває тут уночі? Великі риби є?
Сантос посміхнувся.
— Звичайна риба, що запливає в бухту, сер. Може, баракуда чи акула. Але ці тварюки тут ліниві — жеруть усілякий непотріб зі стоку. Вони вас не зачеплять, сер, якщо не зачують крові. На дні — плазуни різні: лобстери, краби, може, парочка восьминогів. Дно тут усе у водоростях, сміття з кораблів, пляшки, таке... Одним словом, звалище, сер. Але вода прозора, і з таким місяцем усе з вами буде хокей. Та й «Диско» світиться. Вважаю, хвилин за п’ятнадцять допливете. Смішно — я за яхтою биту годину пильнував — жодної душі ні на палубі, ні в рубці. Про бульбочки не хвилюйтеся — за такого бризу їх ніхто не помітить. Я міг би дати вам ребризер[116], але я ту штукенцію не поважаю. Він небезпечний.
— Гаразд, я пішов. Побачимося за пів години, — Бонд торкнувся ножа на поясі, поправив ремені на грудях і вставив у рот мундштук. Повернувшись, захляпав ластами по мулистому піску до води. Там нахилився, промив маску — щоби скло не запітніло, й надів на обличчя. Рушив далі, пристосовуючись дихати ротом. У кінці причалу вода дійшла до підборіддя. Він тихенько опустився під воду та, відштовхнувшись від дна, поплив, перебираючи ластами; руки — вздовж тіла.
Дно різко знижувалось, і Бонд стежив за рельєфом, допоки на глибині сорока футів не опинився за кілька дюймів од дна. Поглянув на великі люмінесцентні цифри — 12:10 — й у вільному ритмі поплив далі.
Бліде світло місяця пробивалося крізь дрібні брижі на поверхні, висвітлюючи мотлох: старі покришки, консервні бляшанки, пляшки, що відкидали нечіткі тіні. Маленький восьминіг, відчувши рух води, моментально змінив свій колір із темно-брунатного на блідо-сірий і прослизнув ув отвір старої каністри, яку зробив своєю домівкою. Драглеподібні поліпи, що ночами виростали, наче морські квіти на піску, ховались у щілини, коли на них падала чорна тінь Бонда. Інші маленькі морські істоти сердито пихкали вулканчиками з мулистого дна, зачувши незнайомий рух, а полохливі краби-пустельники зникали у власних мушлях. Він немов летів над поверхнею Місяця, на якій дивовижні істоти займалися своїми побутовими справами. Бонд роздивлявся навкруги, як підводний натураліст, намагаючись нічого не пропустити. Найпростіший спосіб зберегти під водою спокій і відволіктися від уявних морських монстрів, що ховаються у зловісних тінях — це зосередити увагу на реальних морських мешканцях.
Ритмічні рухи стали машинальними, і поки Джеймс дотримувався вивіреного курсу, маючи Місяць біля правого плеча, то думав про Доміно. Отже, вона — сестра пілота, який, імовірно, викрав літак. Можливо, навіть Ларго — якщо той задіяний у цій операції — не знав про їхній родинний зв’язок. Що це — випадковий збіг? А що ще? Її історія виглядає цілком правдоподібно, але цей факт доцільно віднести також до невеличкої купки напівдоказів. Як і реакцію Ларго на слово «спектр». Може, це такий італійський забобон, а може, й ні. У Бонда зростало відчуття, що всі ці дрібниці є лише верхівкою айсберга — невеличкий пагорбок на поверхні, а під водою — величезна брила. Може, варто доповісти? Чи краще зачекати? Мозок Бонда аж закипав од вагань. Як слід викласти ці факти? Як передати власні сумніви? Яку частку інформації викласти, а про що не слід згадувати?
115
Джанкану — традиційний вуличний костюмований парад із музикою і танцями чорношкірих вихідців з Африки на англомовних островах Карибського моря. Проводять на Різдво та Новий рік.
116
Дихальний апарат, в якому вуглекислий газ, що виділяється при диханні, поглинає хімічний поглинач, потім суміш збагачується киснем і подається на вдих.