Бонд уплав плентався над розкішним луком морської трави. Голова розколювалася від болю. Він обережно намацав дві здоровецьких ґулі. Шкіра, здається, непошкоджена. Якби не вода, що зіграла роль подушки, ті два удари прикладом його би точно звалили. У такому напівочманілому стані він добрався до краю лужка і далі поплив над місячним пейзажем з маленькими кратерами піщаних вулканів, що випускали полохливі донні мешканці. В замішанні краєм зору побачив різкий рух, який вивів його зі стану напівтрансу. Мимо промчала величезна баракуда, яка, здавалося, збожеволіла. Вона трусилася, звивалась усім тілом, хапала себе за хвіст, широко роззявляла пащу, клацаючи зубами, немов складний ніж лезом. Бонд провів її поглядом, поки та не розтанула в сірій імлі. Йому навіть стало шкода цієї величавої морської володарки, яка розгубила свій царський блиск, перетворившись на бездушний автомат. Ганебна сцена — немов нокаутований боксер, який наосліп молотить кулаками, перш ніж остаточно повалитися на ринг. Вибух пошкодив її нервову систему, порушивши тонку рівновагу в риб’ячому мозку. В такому стані довго вона не протягне — якийсь більший хижак, акула, наприклад, помітить ознаки втрати орієнтації та плавності руху, що в морі є фатальним, і переслідуватиме її, допоки судоми не послабшають, а потім зробить ривок. Оглушена баракуда реагуватиме мляво — і тоді їй кінець. Акула трьома різкими, як блискавка, прийомами проковтне її — спочатку голову, а потім — тремтливе тіло. Відтак неспішно попливе далі, випускаючи зі серпоподібної пащі шматочки плоті, які підберуть чорно-жовті рибки-пілоти, а може, риба-причепа — паразити, котрі стежать за своїм хазяїном і чистять акулам зуби, коли ті сплять і їхні щелепи розслаблені.
Унизу потягнулися посірілі, занесені мулом покришки, пляшки, консервні бляшанки і, нарешті, опори причалу. Бонд доплив майже до самого берега, став на коліна — голова вниз, не маючи сили вибратися на сушу через важкий акваланг, немов змордована тварина, яка ось-ось упаде.
ПЕЧЕРА ЧЕРВОНООКИХ
Бонд одягався, ухиляючись від прямих відповідей на запитання констебля Сантоса. Той нібито чув якісь підводні вибухи з правого борту яхти, сліди яких було видно на поверхні. Кілька людей вибігли на палубу, заметушилися, з лівого борту спустили шлюпку, але з берега мало що було видно. Джеймс відповів, що нічого такого не помітив. А головою вдарився об борт корабля. Звісно, це ідіотизм з його боку. Він оглянув те, що хотів оглянути, і поплив назад. Місія була повністю успішною, а констебль йому дуже допоміг. Дякую щиро — і на добраніч. Бонд зустрінеться з комісаром вранці.
Дуже обережно, вираховуючи кожен крок, Джеймс почвалав до бокової вулички, де залишив «Форд». Доїхавши до готелю, зателефонував до номера Лейтера, і вони удвох доїхали до відділку поліції. Дорогою Джеймс описав другові свою пригоду — як усе сталось і що вдалося з’ясувати. Начхати на можливі наслідки — він усе викладе в рапорті. У Лондоні була восьма ранку, і до кінця терміну залишалося менше сорока годин. Тепер окремі соломинки складались у велику копицю, картина прояснилася. Не можна більше сидіти й мовчати.
— І правильно, — рішуче відгукнувся Лейтер. — Я перешлю твій рапорт у ЦРУ і теж підпишу його. Більше того, хай надсилають свою чортову «Манту».
— Та невже? — Бонда вразила зміна — раптова! — настрою друга. — Що це на тебе найшло?
— Я повештався по казино, роздивлявся типів, які, на мій погляд, могли виявитися тими клятими пайовиками чи шукачами пригод. Вони стояли здебільшого групками, з усіх сил удаючи, що розважаються. Курорт, сонце — усі діла. Ось тільки актори з них поганенькі. Лише Ларго гарно грав роль — веселився та веселив. Інші змахували на шпиків, а решта — взагалі на членів банди Торріо[117]після бійні у день Святого Валентина[118]. Я ніколи в житті не бачив стільки бандитів одночасно — усі в смокінгах із сигарами, бокалами зі шампанським. Проте пили вони мало — бокал-другий — і все, тільки щоб відповідати духу вечірки. Явно отримали наказ. Але геть від усіх дме запашком, що добре відомий у вашій Конторі, чи з яким ми стикалися в агенції Пінкертона. Усі геть обережні, спокійні, думками далеко — справжнісінькі профі. Жодного знайомого обличчя, аж раптом натикаюся на лобастого кренделя з густими бровами, в окулярах з лінзами на палець завтовшки — викапаний мормон, котрий помилково завітав до публічного будинку. Лякливо озирається по боках і щоразу, коли до нього звертається один з тих чудил, червоніє і торочить про те, яке це чудове місце і як йому тут подобається. Я підібрався достатньо близько, щоби почути, як він відповідає те саме двом різним хлопцям. Решту часу він безпорадно швендяв по залі, не знаючи, куди приткнутися.
117
Джон («Папа Джонні») Торріо (1882-1957) — американський ґанґстер італійського походження, один з організаторів у 1920-х роках кримінальної імперії, відомої як Чиказька організація, яку згодом успадкував його протеже Аль Капоне.
118
Розправа італійських мафіозі з угруповання Аль Капоне над членами конкуруючого ірландського угруповання Багса Морана, внаслідок якої було застрелено сім осіб. Сталася в Чикаго 14 лютого 1929 р., під час дії у США «сухого закону».