Дверцята з водійського боку відчинилися, з автомобіля неквапливо вийшов чоловік.
— Вибачте. З вами усе гаразд? — потім, побачивши знайоме обличчя, вкрадливо продовжив: — Боже, це ж наша красуня Патриція! Як ся маєш, Пат? Що ти мені приготувала?
Чоловік був просто красунчиком — бронзова засмага, акуратні вусики над щільно стиснутими губами, цілувати котрі мріє будь-яка жінка. Правильні риси припускали наявність іспанської чи латиноамериканської крові, а краєчки живих карих очей були дивно чи, як сказала би жінка — інтриґуюче, підняті. Чоловік атлетичної статури, на зріст не менше шести футів, був одягнений у ідеального покрою бежевий у сосонку твідовий костюм, який можна пошити лише в «Андерсон та Шеппард»[17]. Біла шовкова сорочка і темно-червона в цяточку краватка виглядали з-під темно-коричневого з V-подібним вирізом светра з вовни лами. Бонд відніс його до категорії блискучих ловеласів, які спроможні підкорити будь-яку жінку і, при можливості, скористатись її капіталом.
Дівчина остаточно оговталась і накинулася на красунчика:
— Їздити треба обережніше, ґрафе Ліппе. Самі знаєте: цією дорогою прогулюються і пацієнти, і медперсонал. Якби не цей джентльмен, — вона посміхнулася Бонду, — ви би мене просто розчавили. До того ж, на в’їзді поставлений знак для водіїв — дотримуватися оптимальної швидкості.
— Вибач, любонько, я поспішав. Запізнююся на зустріч з нашим добрим лікарем Вейном. Я знову потребую декарбонізації, цього разу після двох тижнів у Парижі, — він повернувся до Бонда і дещо поблажливо сказав: — Дякую вам, сер. У вас відмінна реакція. А зараз прошу мені пробачити... — Він підняв руку у привітанні, вліз у свій «бентлі» і відчалив.
— Я теж запізнююся, — мовила дівчина, і вони з Бондом рушили слідом за «бентлі».
Джеймс вирішив зав’язати розмову і з’ясував, що дівчина працює в «Чагарниковому раю» майже три роки. Тут їй подобається. А чи надовго він до них? Вони розбалакалися.
Дівчина мала атлетичну статуру, яку Бонд бачив хіба що у тих, хто грає в теніс, займається фігурним ковзанням чи кінним спортом. Вона мала міцну, збиту фіґурку, а дівчата, які багато часу проводили на повітрі, завжди приваблювали його свіжим виглядом і, зазвичай, чуйним ротиком, який у поєднанні з упевненою поведінкою є викликом для справжніх чоловіків. Дівчина була вдягнена у жіночий варіант такої ж білої уніформи, як у доктора Вейна, котра не могла приховати усіх вигинів її тіла, з чого було зрозуміло, що під білим халатом одягу в неї небагато. Бонд запитав, чи не скучно їй тут і чим вона займається у вільний час.
Вона прийняла подачу з посмішкою й охоче відповіла:
— У мене є маленька машинка, і я багато їжджу околицями. До того ж тут багато піших маршрутів. Місця чудові, та й люди цікаві. Ось хоча б цей ґраф Ліппе. Він навідується сюди щороку. Розповідав мені фантастичні історії про Далекий Схід — про Китай та інші країни. У нього якийсь бізнес у місті, що називається Макао. Це біля Гонконґу, чи не так?
— Саме так, — отже, його трохи задерті догори очі — не що інше, як домішка китайської крові. Цікаво дізнатися його історію. Ймовірно, в ньому тече і португальська кров, якщо він з Макао.
Бонд та дівчина підійшли до центрального входу. В задушному вестибюлі вона сказала:
— Я маю бігти. Дякую вам іще раз, — знову посміхнулась, але цього разу, під пильним поглядом дівчини за стійкою реєстрації, посмішка була нейтральною. — Сподіваюся, вам у нас сподобається. — І, розвернувшись, поспішила до процедурних. Бонд пішов слідом, не спроможний відвернути очі від її сексуальних сідниць. Потім поглянув на годинник і спустився сходами до бездоганно вичищеного підвального приміщення з легким запахом оливкової олії і засобу для дезінфекції.
За дверима з написом «Процедури для чоловіків» Бонд потрапив до рук накачаного, як каучуковий велетень, масажиста у штанях та спортивній майці. Джеймс роздягнувся і, обгорнувшись рушником, пішов слідом за чоловіком уздовж низки відсіків, відгороджених один від одного пластиковими завісами. В першій кабінці лежали — бік до боку —два дідугани під електричними ковдрами-саунами, піт лився рікою по їхніх буряково-червоних обличчях. У наступній стояли два столи для масажу. На одному лежало бліде, все у складках, тіло молодого, але дуже дорідного чоловіка, котрий непристойно, як драглі, розгойдувався під ударами масажиста. Бонд, ледь стримуючи огиду від такого видовиська, зняв рушника, ліг на інший стіл обличчям донизу й віддався найінтенсивнішому в своєму житті масажу.
17
Славетна кравецька компанія, заснована 1906 року. Тут одягалися Фред Астер, Гарі Купер і досі одягається принц Чарльз.