СМАК ЖІНКИ
На зворотному шляху до Нассау Бонд попросив Лейтера описати коло над «Пальмірою» і подивитися, чи на місці «Диско». Яхта стояла там само, де вчора. З єдиною відмінністю — може, це нічого й не значило — її утримував лише носовий якір. На борту — жодного руху. Бонд іще раз оцінив чудові обводи та елеґантні лінії корпусу судна, що відбивались у воді. Яхта виглядала крихкою та уразливою.
— Джеймсе, подивись-но на пляж! — збуджено мовив Лейтер. — Бачиш елінг біля затоки? І дві колії, що ведуть з води аж до його дверей? Виглядає дивно. Вони глибокі. Цікаво, що тягнули?
Бонд навів бінокль. Колії йшли паралельно. І насправді — щось важке, дуже важке притягнули з моря на елінг чи навпаки. Але ж це неможливо, просто неможливо!
— Феліксе, жени швидше на базу, — напружено мовив він, а коли літак заклав крутий віраж у бік аеродрому, додав: — Чорт забирай, якщо я знаю, що саме зробило ці колії, але якщо це те, про що думаю, то їх мали швиденько позамітати.
— Люди часто-густо помиляються, — резонно зауважив Лейтер. — Треба перетрусити це кубло згори донизу. Мали вчинити так раніше. Гадаю, я прийму запрошення містера Ларго і навідаюся сюди від імені мого поважного клієнта — містера Рокфеллера Бонда.
Вони приземлилися на Віндзорському аеродромі о першій дня. Останні пів години диспетчерська служба робила відчайдушні спроби зв’язатися з ними по радіо. Вони мали надати пояснення комендантові аеродрому, але провидіння розпорядилося так, що на поле під’їхав ад’ютант губернатора, який пояснив, що губернатор надає цим джентльменам карт-бланш на будь-які дії, а також вручив товстий конверт з повідомленнями для обох агентів.
Обидва послання починалися з очікуваного прочухана за пропущений сеанс зв’язку й вимагали новин («І вони їх отримають», — прокоментував Лейтер на задньому сидінні комфортабельного «хамбер-снайпа»[128]на шляху до Нассау), та повідомляли, що прибуття підводного човна очікують о п’ятій вечора. Інтерпол та італійська поліція підтвердили, що Джузеппе Петаччі насправді є братом Домінетти Віталі, а все, що вона розказала про себе, — правда. Ті ж джерела повідомляли, що Еміліо Ларго — особа підозріла і, можливо, є шахраєм вищого ґатунку, хоча формально має чисте досьє. Походження його статків невідоме, але вони надбані точно за межами Італії. За яхту «Диско Воланте» сплачено швейцарськими франками. Виробник підтвердив наявність підводного відсіку, електричної лебідки для запуску невеличкого підводного апарата та висадки аквалангістів. У технічному завданні, що надав Ларго, така модифікація обґрунтовувалась необхідністю підводних досліджень.
Запити стосовно компаньйонів Ларго нічого не дали, за винятком одного, — усі відомості про біографічні дані та професійну діяльність кожного з них не більше ніж шестирічної давнини, і це означає, найімовірніше, що їхні особи були сфабриковані, а вони теоретично можуть бути членами СПЕКТРу, якщо, звісно, така організація взагалі існує. Щодо Котце, то чотири тижні тому він залишив Швейцарію й відбув у невідомому напрямку. Востаннє цього чоловіка бачили на борту рейсу «Пан-Америкен».
Незважаючи на викладене, центр операції «Кульова блискавка» не визнає докази проти Ларго істотними, допоки справа не поповниться беззаперечними фактами, і продовжує міжнародний пошук, у якому районові Багамських островів надано пріоритет найвищого рівня. Зважаючи на це, а також враховуючи фактор часу, військовий аташе Великої Британії у Вашингтоні бригадний генерал Фейрчайлд (кавалер ордена Лазні[129] та ордена «За видатні заслуги»[130]) разом із секретарем комітету начальників штабів контрадміралом США у відставці Карлсоном прибувають сьогодні о сьомій вечора президентським літаком «Боїнг-707 Колумбіна» для спільного командування операцією. Від Бонда та Лейтера очікують повної взаємодії з керівництвом операції, а до прибуття згаданих осіб — щогодинний вихід на радіозв’язок з Лондоном та копія звіту до Вашингтона за підписами обох агентів.
Бонд із Лейтером мовчки перезирнулися. Нарешті Лейтер мовив:
— Думаю, Джеймсе, ми проіґноруємо останню частину наказу, а все інше — візьмемо до відома. Ми вже пропустили чотири години, і мене не тішить можливість просидіти до кінця дня у кімнаті зв’язку. В нас багато справ. Ось як зробимо: я осмілюся коротко викласти останні новини і додам, що перериваю зв’язок через крайню необхідність. А тоді прогуляємося до «Пальміри» від твого імені, дотримуючись первісної легенди. Ретельно обдивимось елінг. Гаразд? А тоді о п’ятій зустрінемо «Манту» й підготуємося до перехоплення «Диско», тільки-но яхта рушить з місця. Щодо генералів у президентському літаку, то нехай вони до завтрашнього ранку розпишуть в Урядовому домі «пульку». Сьогодні важлива ніч, і нічого марнувати її на всілякі дурниці, типу «тільки після вас». Що скажеш?
128
Люксовий британський лімузин, який компанія Humber Limited випускала з 1930 до 1948 року.
129
Найпочесніший орден Лазні (англ. The Most Honourable Order of the Bath) — британський лицарський орден, який заснував у 1725 р. Георг І. Назва походить від давнього обряду, коли претендентів піддавали нічному неспанню з постом, молитвою і купанням напередодні отримання лицарства (церемонію припинили проводити у 1815 р.). За старшинством у британській системі нагород орден займає четверте місце після ордена Підв’язки, ордена Будяка та ордена св. Патрика.
130
Орден «За видатні заслуги» (англ. Distinguished Service Order) — військова нагорода Великої Британії, а раніше й інших країн Співдружності, нагорода за добродійність або видатну службу офіцерів збройних сил під час війни, зазвичай у битві.