Крізь туман ниючих м’язів та сухожиль він почув, як товстун поруч сповз зі столу, а трохи згодом його місце зайняв інший пацієнт . Почувся голос масажиста:
— Вибачте, сер, але годинник доведеться зняти.
Чемний, трохи улесливий голос, який Бонд одразу впізнав, авторитетно заперечив:
— Дурниці, друже мій. Я приїжджаю не вперше і ніколи не знімав годинника. Я хотів би залишити його і цього разу.
— Вибачте, сер, — відповів масажист увічливо, але твердо, — напевне, вас раніше обслуговував інший спеціаліст. Годинник заважатиме току крові при масажі руки й п’ясті. Дозвольте, сер...
Настала тиша. Бонд майже фізично відчував, як ґраф Ліппе вгамовує гнів. Слова, які він нарешті виплюнув, нагадували радше зміїне шипіння.
— Знімайте, — «чорт з вами» можна було не додавати, це само собою розумілося. Фраза так і залишилася незавершеною.
— Дякую, сер.
Цей невеличкий інцидент змусив Бонда замислитися. Нічого дивного у проханні зняти годинник він не бачив. Навіщо опиратися? Виглядало по-дитячому.
— Поверніться на спину, сер.
Бонд послухався. Тепер він міг повернути голову, тож скосив очі праворуч. Голова ґрафа Ліппе була повернута в інший бік, ліва рука звисала зі столу. На фоні засмаги виділялася біла смужка шкіри під браслетом. По центру кола, де мав бути годинник, виднілося татуювання — невеличкий зиґзаґ, перекреслений двома вертикальними рисочками. Ось що приховував ґраф Ліппе! Треба зателефонувати до архіву і запитати, чи є у них дані, в кого таке татуювання на зап’ясті.
ДИБА
Наприкінці годинної процедури Бонд почувався так, немов його випотрошили, а тельбухи пропустили через прес для вичавлювання. Він натягнув одяг і, проклинаючи М., нетвердим поступом піднявся сходами, де, на відміну від середовища оголених у підвалі, панувала цивілізована атмосфера. Біля входу до центральної вітальні були дві телефонні кабінки. Він через комутатор зателефонував на єдиний номер Контори, який з’єднував її зі зовнішнім світом. Бонд знав, що всі дзвінки на цей номер записують. Попросив перемкнути його на архів — і почув знайому звукову луну, що означало: лінію прослуховують. Він сказав номер начальника архіву і поставив запитання, додавши, що об’єкт — азіат, найімовірніше, португальського походження. Через десять хвилин начальник архіву повернувся на лінію.
— Це — знак тонгів[18], — відповів трохи спантеличений голос. — А точніше — клан «Червоної блискавки». Дуже незвично для них мати членом нечистокровного китайця. Ця організація не є напіврелігійною, як інші, вона — суто злочинна. Відділок «Г» одного разу стикався з нею. Вони працюють на території Гонконгу, хоч їхня штаб-квартира міститься на іншому боці затоки, в Макао. Відділок «Г» заплатив великі гроші, щоби впровадити свого аґента в їхню кур’єрську службу на лінії Гонконґ — Пекін. Усе працювало ідеально, допоки вони не вирішили запустити цим ланцюгом насправді важливі речі. А тоді стався провал. Ми втратили двох аґентів. Виявилося, що комуняки уклали з цією організацією якусь угоду, і хтось був подвійним аґентом. Коротше, ситуація препогана. Відтоді ця група час од часу спливала в різних справах, пов’язаних з торгівлею наркотиками, контрабандою золота до Індії, торгівлею живим товаром. Хлопці вони серйозні, тож ми зацікавлені в будь-якій інформації.
— Дякую за довідку, — мовив Бонд. — Поки що не маю нічого конкретного. Я вперше чую про цю «Червону блискавку». Буду тримати вас у курсі, коли щось дізнаюся. Бувайте.
Бонд у роздумах повісив слухавку. Цікава ситуація вимальовується... Що цей тип робить у «Чагарниковому раю»? Коли Джеймс виходив з будки, його увагу привернув різкий рух у кабінці по сусідству. Граф Ліппе, спиною до Бонда, щойно зняв слухавку. Як довго він тут? Чув, про що питав Бонд? Чи його коментар наприкінці розмови? Десь усередині почало поширюватися добре знайоме відчуття — сигнал того, що він, ймовірно, допустив страшну та безглузду помилку.
Джеймс поглянув на годинник — пів на восьму. Пройшов крізь вітальню до столової зали під скляним дахом, де подавали «вечерю». Джеймс назвав своє ім’я немолодій жінці з обличчям тюремної наглядачки, що стояла за довгим прилавком. Вона знайшла його в списку і видала гарячий овочевий суп у пластиковому кухолі. Бонд узяв кухоль і стурбовано запитав: