Бонд припав до ґумових накладок окулярів. За хвильку в м’якому колиханні невеличких хвиль помітив білий хвіст. Він випрямився:
— Яким курсом вона йде?
— Як і ми — до західної крайки Ґранд-Багами. Зараз ми трохи зануримось і додамо ходу. Бачимо яхту на сонарах, тож не загубимося. Ми йдемо паралельними курсами і трохи згодом почнемо зближення. Метеорологічний прогноз каже про легкий західний бриз у ранкові години. Це нам на руку — за повного штилю підводна висадка не відбувається непомітно — поверхня здорово пухириться. Познайомтеся, — він повернувся до міцного на вигляд чоловіка в білих парусинових штанях, — це старшина Фаллон. Він — старший у команді плавців і, звісно, виконуватиме ваші накази й накази містера Лейтера. Усі найкращі зголосилися добровільно, старшина відібрав дев’ятьох. Я зняв їх з вахти. А зараз, джентльмени, вам треба познайомитися з вашою командою, обговорити деталі. Думаю, варто домовитися про розпізнавальні сигнали. Сержант-зброяр займається вашою зброєю. — Педерсен посміхнувся. — Він позичив у матросів кілька викидних ножів. Нелегка справа, але він упорався. Наробив зазублин, загострив ледь не до голки і насадив ножі на палиці від дряпаків. Ось тільки за мітли вам доведеться розписатись, а то інтендант зживе зброяра зі світу, коли повернемося на базу. Здається, це все. Якщо знадобиться щось — звертайтесь. — І він повернувся до штурманського столика.
Услід за старшиною Фаллоном Бонд із Лейтером пройшли через нижню палубу до моторного відсіку, а звідти — до майстерні. На шляху вони перетнули реакторний відсік. Сам реактор — керована атомна бомба — непристойною опуклістю випирав з обкладеної свинцем підлоги.
— Ядерний реактор з рідинно-металічним теплообмінником[138] другого покоління, — прошепотів Лейтер, хижо посміхаючись, і перехрестився.
Бонд презирливо пнув ногою виступ і теж прошепотів:
— Кам’яна доба. На нашому флоті вони давно третього покоління.
Ремонтна майстерня — продовгувате приміщення з низькою стелею, оздоблене різноманітними механізмами — мало курйозний вигляд. У дальньому його кінці стояла група з дев’яти плавців із мускулистими засмаглими тілами в купальних трусах, в іншому за верстатами в напівтемряві з точковим освітленням двоє матросів у сірих комбінезонах гострили ножі, висікаючи снопи яскравих синьо-оранжевих іскор. Дехто з плавців уже тримав у руці спис. Після обміну рукостисканнями Бонд попросив оглянути спис. Смертоносна зброя — лезо, загострене, як стилет, із зазублинами на кінці, було надійно прикріплене до довгого та міцного держака. Джеймс торкнувся пальцем — таке лезо проштрикне навіть акулячу шкіру. Яка зброя буде у ворога? Напевне, пневматичні рушниці. Бонд оглянув молодих бронзовошкірих хлопців. Вони посміхалися. Будуть втрати, можливо, й не одна. Треба підготуватися так, щоби створити максимальний ефект несподіванки. Проте золотисту засмагу цих хлопців та їхню з Лейтером блідість помітять у місячному світлі з двадцяти футів. Достатня відстань для пневматичних рушниць, але марна для списів.
— На борту є ґумові костюми? — запитав Бонд Фаллона.
— Звісно є, командере. Ми ходимо і в холодних водах. Не весь час під пальмами прохолоджуємося.
— Нам вони знадобляться. І напишіть на спинах білим чи жовтим номери — так ми зможемо більш-менш легко відрізнити своїх від чужих.
— Буде зроблено. Гей, Фонда, Джонсоне, — гукнув старшина. — Бігом до інтенданта — захопіть костюми для усієї команди. Брекене, принеси з комори відерце ґумової фарби. Намалюй на спинах номери завдовжки фут. Від одного до дванадцяти. Виконуйте!
Згодом, коли глянсуваті чорні костюми висіли уздовж стіни, немов шкірки кажанів, Бонд звернувся до команди:
— Хлопці, ми йдемо на запеклу підводну баталію. Будуть втрати. Якщо хтось передумав — кажіть зараз, — матроси лише посміхалися. — Гаразд. Отже, попливемо на глибині десяти футів, дистанція — чверть милі, максимум — пів милі. Це нескладно. Місяць нам підсвічуватиме, на дні — білий пісок, подекуди — морська трава. Пливемо в середньому темпі, вишикувавшись трикутником. Я йду попереду номером першим, другим — містер Лейтер, за ним — номером третім — старшина Фаллон. Інші розходяться клином, як гуси. Головне — не випускати з поля зору номер попереду, тоді ніхто не загубиться. Стережіться коралових кущів. Карти показують, що справжніх рифів тут нема, лише поодинокі уламки. Ми вийдемо у море в час ранкового полювання, але уваги варті лише великі риби. Якщо вони вами не цікавляться — не звертайте на них уваги. Коли ж хтось наблизиться — нападайте утрьох. Проте навряд чи хто з них наважиться нападати. Якщо триматимемося купчасто, вони сприймуть нас за велетенську рибу і, сподіваюся, дадуть широкий прохід. Стережіться морських їжаків на коралах та не забувайте про вістря списів. Краще тримати їх лезом униз. І головне — поводьтеся тихо. Нам конче необхідно захопити супротивників зненацька. У них — пневматичні рушниці, дальність стрільби — двадцять футів, головна вада — їх довго перезаряджати. Якщо ціляться — згрупуйтеся, щоб становити якомога меншу мішень. У воді тримайтеся пласко, не опускайте ноги, щоб не збільшувати площу можливого ураження. Після пострілу — відразу атакуйте. Навіть один удар списом знешкодить ворога. Поранені мають подбати про себе самі. Медсестр із ношами у нас не буде. Якщо вас поранено, відходьте з поля бою до найближчої коралової брили і залишайтеся там. Або пливіть до берега чи мілководдя. Якщо у вас влучили, не намагайтеся витягнути стрілу. Затисніть поранення, вас обов’язково підберуть. У старшини Фаллона будуть сигнальні ракети — коли почнеться сутичка, він подасть сигнал, підводний човен вирине і надішле рятувальну шлюпку з озброєним загоном та корабельного лікаря. Запитання є?
138
Один із перших ядерних реакторів для флоту, який виявився незадовільним і згодом був замінений на більш надійний та безпечніший воднево-водяний. Рідкий метал не потребує високого тиску, але він реагує з киснем та воднем, що може спричинити аварію. рідкий метал буває рідким тільки за певної високої температури, а коли реактор не працює, такий теплоносій потрібно нагрівати, аби він не затвердів і не вивів із ладу реактор, що створює великі проблеми з обслуговуванням.