— Ти перераховуєш чи заздриш? — спитав я, бо Вальдек знався дівчатах як корова на сідлах.
— Я ж не бігаю по всьому повіті зі взводом, – відповів той. — З такою, як Данка, треба одружуватися.
Я на це:
— Чудово! Тоді я одружуся з нею! Серйозно кажу. Весілля буде через рік.
Я простягнув руку. Вальдек знову глянув на Данку. Я – на її матір. На матерів завжди варто дивитися; так ти знаєш, як дочка буде старіти. Ми домовилися про заклад та скріпили парі.
Спочатку все йшло жахливо, бо в Данки було кілька залицяльників. Але я вибирався і не з такої халепи. Про одного такого я дізнався, коли і де в нього було побачення, а він був таким типом, який ніколи не відмовлявся від випивки. Я почав розмовляти з ним того ж ранку. Я сказав, що в мене сушняк, може пройдемося, я ставлю. Він - ні, бо дівчина. Я ж бачу, що хлопця зачепило, одягнений як сільський староста на відкриття сортиру, тому пояснюю йому, що п'ятдесят грамів ніколи не завадить; навпаки, додадуть настрою. Ми випили з десяток келишків, він пішов п'яний, і на цьому побачення закінчилося. Інший був непитущим і гівнюком, до того ж інтеліХентиком. Я з ним ґрунтовно поговорив, і, скажу вам, він здався, прийнявши два не таких дуже вже вагомі аргументи.
Таким чином я розчистив ґрунт і перейшов до дій. Данка поставилася до мене як до настирного типа, а потім сказала, щоб я залишив її в спокої, бо не хоче хлопця з Олави. Насправді вона планувала вище навчання. Сказала, що поважає себе. Я надсилав їй звукові листівки з піснями "Хохолів", Данути Рінн та Преслі[10]. Щодня я заходив на луки, і коли вона поверталася зі школи, я чекав її з букетом квітів. Квіти закінчилися, тому я виходив з шоколадом і термосом, повним морозива. Я купив цей термос спеціально. Тільки уявіть, Данка йшла з технікуму по Замковій площі, а на розі Короткої вулиці сиджу я, елегантний, як вампір, на стільці. Поруч стояв ще один стілець і розкладний столик. На цьому столі термос, морозиво з бакалією та ізюмом у стаканчиках і срібні ложечки від росіян. Яка б не присіла?
На наше перше побачення я запросив її до кінотеатру "Одра". Здавалося б, це не було дивно, адже всі їздять до "Одри" в кіно, тільки я під'їхав за Данусею в новенькій "Варшаві", яку Ромек позичив мені з будинку ксьондза. Він запитав мене, чи щирі мої наміри і чи справді я маю намір одружитися з Данкою. Його так непокоїли мої гріхи, що він одразу ж випив коньяк, запропонований за цю послугу. У кінотеатрі крутили "Ночі і дні"[11]. Дануся попросила, щоб наступного разу ми подивилися щось з Аленом Делоном. Щоб затерти погане враження, ми пішли до "Адрії". Данка щойно здала на атестат зрілості, і це був, мабуть, перший раз, коли вона сиділа в справжньому ресторані. Вона сміялася з моїх жартів і постійно повторювала, що їй треба йти додому, але чомусь не йшла. Наступного дня ми заглянули до "Парнасу", бо там співав Едвард Хулевич[12]. Після Хулевича ми поїхали до Одеру, де я її поцілував, і так все почалося.
На відміну від інших дівчат, Дануся завжди висловлювала свою думку. Я взяв її на Дні Олави. Там грав народний ґурт, був турнір з бриджу, якісь перегони та виставка авіамоделей. Данка запитала, тільки уявіть собі, чи я всіх своїх шльондр тягаю на таку нудоту, чи лише їй так пощастило. Яка дівчина так говорить? Вона дуже любила ходити до "Адрії". Влітку вона брала мене з собою в туристичний похід. Як будь-яка нормальна дівчина, вона зазвичай уникала книг, але охоче сягала по туристичні брошурки, романи Шклярського, твори Аркадія Фідлера, подібні речі. Коли в "Одері" показували американський фільм, ми мусили йти. Данусі було байдуже до чорношкірих там і до того, хто кого стріляє. Вона дивилася на Нью-Йорк чи якийсь інший Вегас, а потім фантазувала про те, щоб колись туди поїхати. Люди з Олави не їздять. Я затримав цю мудрість при собі. Але ми вибухали сміхом у ті ж моменти, навіть коли хтось розповідав непристойні жарти. Я щось говорив, вона закінчувала, або ж перебивала мене веселим:
— Знаєш, я щойно подумала про те ж саме?
Різниця між нами полягала в тому, що Данка вчилася, а я — ні. Восени вона пішла на російську філологію та продовжила завчати слівця, тільки англійською. Я запитав її, яку мову вона вивчає. Вона відповіла, що хоче вивчити якомога більше мов і подорожувати світом. Вона попросила мене теж вчитися, бо ми будемо подорожувати разом, а не просто пити горілку в "Адрії". Я ж нікуди не хотів їхати. В Олаві в мене було все, що потрібно хлопцеві: друзі, хороша робота, найкраща дівчина у світі та інші, трохи гірші, дівчата.
10
Звукові листівки – чисто польське "ноу-хау", яке розповсюдилося і на Радянський Союз. Предками їх були леХендарні "записи на костях". В Польщі ж, замість рентХенівських знімків для запису пісеньок використовувалася прозора пластмаса, яка потім прикріплялася до кольорової поштової листівки. Гурт "Хохоли" і Данута Рінн - популярні польські виконавці 60-х років.
11
"Ночі і дні" (пол.
12
Едвард Хулевич (22 листопада 1937 — 4 вересня 2022) — відомий польський співак, композитор та автор пісень, популярний у 1970-х роках. Почав кар'єру в ансамблі "Tarpany", пізніше виступав з гуртом "Heliosi", "Трубадури" та сольно. Його творчість включає відомі пісні, як "Рожеве місто" та інші.