Почали, якщо не помиляюся, з прикріплення таблички. Матвії і Рубік прикрутили її до стіни костьолу, і отець Рубік благословив її. Він був одягнений у синю ризу і шарф із серцем на грудях. Хеньо стояв осторонь, схиливши голову, навіть не дивлячись на табличку, настільки йому було соромно. Потім вся компанія пройшла між перилами до постаменту зі статуєю Діви Марії.
Там Хеньо зняв куртку, скинув взуття та став навколішки обличчям до натовпу, з таким виглядом, ніби його життя висіло на волосині. Матвії обережно зняли статую та поклали її на плече Хенєкові. Того одразу ж пригнуло до землі. Дивно, бо скульптура, хоча й велика, була легкою, порожнистою всередині. Хеньо рушив на колінах в бік костьолу. Його обличчя, пане, я ніколи не забуду. Ці червоні щоки, вологі очі та роззявлений від напруги рот. Він був змордований і зворушений. Хеньо хитався, мабуть, через подряпані коліна. Статую з обох боків притримували матвії.
Матір Божа стояла поруч із вівтарем, серед свічок та білих троянд у кошиках. Хенєк зарезервував для мене місце в церкві. Отець Рубік відслужив месу та виголосив прекрасну проповідь; він був таким же балакучим, як, скажімо чесно, Шпаковський[99]. Він запитав, чи потрібно єпископам та кардиналам ще більше знамень та чудес, щоб вони приїхали до Олави. А як щодо зцілень і танцюючого сонця? Чи повинна свята статуя знову розридатися, чи, можливо, тисячу разів? Потім він сказав щось неприємного про тих, хто приходить сюди заради розваги, з цікавості, а не заради молитви. Скажу вам, мені стало ніяково. Нарешті, він додав, що найбільшим дивом є саме ця святиня, збудована добрим словом, на подарованій землі, без допомоги будь-яких установ.
Після меси Хенєк розпочав благословення. Він клав руки на плечі та стискав щелепи. Черга вереміїв тягнулася далеко за святилище. Вони штовхалися біля входу, вся церемонія тягнулася і тягнулася, і я відчував, що і віддам там кінці. Данька вб'є мене, якщо я покину Хенєка і повернуся раніше. Я думав про те, що завжди роблю, коли мені нудно: про жінок, з якими в мене не було стосунків, хоча й міг би їх мати, про те, як було б добре, якби повернулася моя молодість, і про Лонгіна. Від думок мене відірвав галас серед вереміїв та рев двигуна.
Люди кинулися до виходу, Рубік кинувся з Хенєком та іншими, і нарешті я теж рушив. Над Новим Отоком кружляв гелікоптер. У руках вереміїв одразу з'явилися біло-жовті прапори, а група дітей заспівала "Барку"[100]. Дідки з Олавського духового оркестру сурмили в труби та тромбони, а якщо хтось і не кричав, то плескав у долоні, і, здається, тільки я зрозумів, що це був не папа, а команда з вроцлавської газової компанії, яка перевіряла, чи нас ще не підірвало. Гелікоптер зробив кілька кругів і полетів на захід. По вереміях пройшов шерех. Вони перестали махати прапорцями та базікали між собою про те, що сталося. Одні стверджували, що Іоанн Павло II не помітив місця посадки, інші ж наполягали, що бачили папу в гелікоптері, який благословляв Олаву та світ. Чого ще бажати?
Тим часом Хеня вигнуло у знак питання. Він упав на коліна, розкинув руки в повітря і залишався напруженим добрих п'ять хвилин. Його очі були великими і сухими. Він зовсім не моргав.
— Святий Отець Іоанн Павло II серед нас, — промовив він дивним тихим голосом. — Він сходить з небес, оточений ангелами. На Папі біла сутана з червоною моццеттою[101], а пояс у нього також білий. На палії у нього три червоні серця. Він тримає посох. На пальці у нього перстень.
Хенєк здригнувся. Він опустив голову, підняв її та кліпнув очима, ніби не знав, де він і що відбувається навколо нього.
— Я Святий Отець Іоанн Павло II, — сказав він дуже повільно, пан Лукаш, зовсім якби і не він. Якби я його не бачив, я б поклявся, що це говорить якийсь інший чоловік. — Я звернувся до єпископів і кардиналів негайно прибути до Нового Отока, і стати на коліна, бо тільки так мир може вселитися в людські серця в усьому світі. Також попросив читати чотки молитов, бо тільки тоді потоп буде відкладено. Піст і молитва заблокують доступ злого духа до душ священиків. Сатана, додав Святий Отець, промовляючи через Хеньо, вже має зламане крило, але все ще не може повірити в неминучу перспективу катастрофи.
100
Улюблена релігійна пісня слов'янського Папи "Барка", тобто - «Човен», в оригіналі називається „Peskador de Hombres - "Той, що ловить людей". Молодіжна іспанська пісня написана священником Чесарео Ґабарайном (він помер у 1991 році) фактично стала найчастіше співаною польською літургічною піснею, майже папським гімном. І до Польщі з Ватикану її у 70-х роках привіз один із священиків-салезіян. (https://www.youtube.com/watch?v=l2h4OUsDwAY)
101
Моццетта – коротка накидка з капюшоном, яка охоплює плечі та застібається на грудях. Вона є елементом церковного вбрання частини духовенства Римо-католицької церкви: папи римського, кардиналів, єпископів та абатів.