Я хотів би подякувати Гражині Доманській, дочці Казимира, за довгу розмову, за ознайомлення з сімейним архівом і, перш за все, за її довіру. Сподіваюся, я її не підвів. Я також хотів би, щоб "Культ" зробив свій внесок у зміцнення пам’яті про Казимира Доманського. Величезну допомогу я отримав від людей з Олави: Халіни Завади, Малгожати Качмарек та Ксаверія Пісняка. Я з теплотою згадую доброту працівників Повітової та Міської публічної бібліотеки на Ринковій площі. Їхня ретельність заощадила мені багато тижнів роботи. "Культ", безумовно, був би набагато гіршою книгою, якби не участь Єжи Камінського з "Газети Повятової", який поділився матеріалами зі свого приватного архіву та організував кілька зустрічей. Особлива подяка належить групі дружніх пенсіонерів, з якими я зустрівся в пивній "Лише Свої"[115]. Вони поділилися своїми спогадами та прийняли келишка.
Перукарі Роман Лісицький, Роберт Ґурецький та Адам Шульц присвятили свій час тому, щоб ознайомити мене з секретами своєї професії. Я б не зміг цього зробити без вас, панове. Отець Казимир Бажицький, свідок багатьох чудес, тепло привітав мене та довго розповідав про події в Олаві. Сподіваюся, він не образиться на характер отця Рубіка. Я писав про нього з любов’ю, як і про всіх у цій книзі. Моя вдячність також належить вереміям, з якими я зустрівся під час річниці першого об’явлення.
Дякую Юстині Копінській та Якубу Жульчику, які тесали мені кілки на голові, поки я не вирішив опублікувати "Культ" тут, у "Світі Книги". Я також висловлюю сиспатії та вдячність людям з цього видавництва: Йоанні Ляпрус-Мікульській, Беаті Колодзейській, Сильвії Цюлі та Якубу Кузи. Янек Красновольський взяв відпустку з роботи, сів над текстом і витривало шукав помилки. Можливо, колись я зможу віддячити тобі, друже.
Бартек Цєшляк надав багато цінних відгуків. Наша дружба багато для мене значить.
Дякую хлопцям з гуртів "Mgła" та "Kriegsmaschine". Я написав "Культ" під музику цих двох гуртів. Робота над романом зайняла у мене приблизно 115 робочих днів. Я писав його, в середньому, по 3 години на день, що дає нам 350 годин з вашим black-metal'ом.
Пам'ятаю свій перший візит до Олави понад двадцять років тому. Я пив горілку на присадибній ділянці, де Лукаш Завада розповідав мені про об'явлення. Ми і досі друзі. Лукаш, Еля, Янек, я так вас люблю. Якби не ви, цієї книги ніколи б не існувало.
Насамкінець я залишаю найбільш заслужених. Йоанна Міка, як завжди, впоралася щі справою, відредагувавши цю досить складну та дивну книгу. Йоася, ти тримаєш мене за руку, коли я сумніваюся, і завжди вказуєш мені правильний напрямок. Це ніколи не буде забуто.
Войчєх Окрутний, чоловік чудової Люцини, терпляче відповідав на безліч запитань про Олаву та її недавню історію. Чоловіче, як ти ніколи не залишив свого поста? Часом це була робота на повний робочий день. Що ще гірше, письменників винагороджують не грошима, а вдячністю. Історія про качку Фелюся присвячена тобі. Твоє здоров'я, старий!
Клаудія Минарська була поруч зі мною від першого до останнього слова. Вона терпіла напади мого письменницького гумору, розвіювала мої сумніви та заохочувала мене продовжувати працювати, коли мене огортав холод. Життя з письменником – це пекло, і за ньго бракує винагороди. Кохання моє, ти – любов і світло. Кожне моє слово – для тебе.
Від перекладача: Я з охотою перекладав цю книжку і зовсім не знав про те, що у 2025 році "Культ" видало" Видавництво Жупанського", Київ, Буча, у перекладі Ярини Булковської. Заявляю, що до Ярини Булковської і "Видавництва Жупанського" я не має ніякого відношення, але бажаю їм багато нових успіхів і видань. В нашому світі, окрім літератур США, Великої Британії, можливо, Франції і Польщі, існують літератури Чехії і Словаччини, Болгарії, Нідерландів, Норвегії і так далі, з якими наш читач не є знайомим.
Перекладач: Марченко Володимир Борисович, червень 2026 р.