А ми спостерігали за криголамами з мосту через Одер. Їх завжди було кілька, один біля другого, по усій ширині ріки. Вони нагадували рибальські човни, але з червоними бортами та високими, застекленими мостами, що виступали до носа. Спокоєві, з яким вони штурмували ріку, можна було позаздрити. Тільки уявіть собі, пане, суне собі такий маленький червоний корабель, і раптом дві чорні тріщини йдуть від носа, і відокремлюється крижина, іноді завбільшки з сам криголам. Вона гойдається, б'ється об борт, ламається і нарешті кришиться. За кораблем залишаються гострі шматки льоду, а між ними хлюпає чорнота. Ви коли-небудь чули, як ламається крига? Вона виє, співає та скиглить, і все це під рев двигунів. Ми стоїмо на мосту, махаємо екіпажу, якому, очевидно, на нас начхати, бо вони мають справу з такою серйозною справою, як розбиття криги, і ніхто про нас нічого не знає. Ми навіть хотіли стрибнути на ці кораблі, але ніхто не наважився.
Мій брат спостерігав за цим видовищем з великою радістю і не давав себе забрати, поки вони не проїдуть. Він із задоволенням летів униз рікою, випереджав криголами та чекав на наступному мосту на ту саму виставу. Такий він і був. Коли ми йшли до кінотеатру "Одер", він часто ховався в темряві після сеансу та знову дивився той самий фільм. Потім, після аварії зі "спартаком", після смерті батька та істерик на похороні, ця радість згасла, принаймні до подій на ділянках. Він перестав ходити на криголами і не хотів чути про катання на санках. Він став таким, як я казав панові. І я вперше побачив радість, таку абсолютну радість, у його очах, коли він засунув собі до рота еклер і оголосив, що їде до Ватикану з візитом до Святого Отця.
+++
Я дуже люблю повторюваність, пане. Між іншим, тому маєш родину. Я повертався додому з роботи до тих самих людей, які поводилися точно так само. Вони були люблячими, нестерпними та жорстокими у звичних для мене межах, тому я міг витримати. Тепер пан зрозуміє моє здивування. Я повертаюся додому, діти не підбігають, Дануся щось тиха, але у вітальні відбувається вечірка, ніби на поновлення обітниць чистоти. Пан Болек і Хенєк щедро сиплють цукор у чай, відкусюють пончики, а на тарілці, яку Дануся ставить на стіл виключно на великі свята, чекають тістечка наполеон, тістечка Вузетки[28] та марципан у шоколаді.
Я вже знав, що вечорові каюк. Больо підвівся мов лінивий кіт і простягнув руку, а Хенєк почав розповідати мені, яка він чудова та досвідчена людина. Живе у Вроцлаві, працює в католицькому видавництві, дружить зі священиками, навіть бував на вечерях у митрополита, знає Ватикан, як горець знає своїх овець, і, звісно, вивчав теологію. Болек справді не міг тримати язика за зубами, постійно виголошуючи уривки з енциклік та катехизисів, і, наскільки мені відомо, він би дупи собі не витер, не порадившись з житіями святих.
— У вас тут великі речі відбуваються, які мають неймовірне значення для Олави, Польщі та світу. Ось чому ми повинні забезпечити поширення цих послань, поки не буде пізно. Справжнім викликом буде отримання підтримки Костьолу. Олава повинна бути визнаною! — гримів пан Болек, пильно дивлячись на мене своїми холодними карими очима.
Він кивнув, від чого його чубчик затремтів. Невдовзі я зрозумів, що він робить це постійно. Він хотів змусити свого співрозмовника відреагувати на ті нісенітниці, які він висловлював.
— Пане Болеславе, здається, я не зовсім розумію. — Я взяв пляшку та сів разом з ними. — Костьол повинен радіти таким речам, що Діва Марія тут, у нашому районі. Ваше здоров'я, панове?
— Хто помре п'яним, той ніколи не потрапить до Царства Небесного, – оголосив Хеньо.
Очі пана Болека розширилися, і він зробив жест рукою, ніби відштовхуючи склянку. Дануся зупинилася у дверях, позаду них двох, і крутила пальцями біля скроні.
— Костьол недовірливо підходить до об'явлень, – продовжив пан Болек, потягнувшись за вузеткою. — Вона воліла б їх ігнорувати, як, наприклад, у Меджугор’ї[29]. Деякі з них визнають через п’ятдесят років, інші – через сто. Костьол не є особливо швидкоплинною інституцією і мислить категоріями століть. Але зараз він не може чекати. Я вже збираю документацію. У нас є медичні звіти про два зцілення, які лікарі вважають неможливими з точки зору медицини…
Мені було цікаво, з якого монастиря ті лікарі, але я промовчав. Ідіотові слід дозволити говорити. Він заплутається у власних словах і зарахує поразку. Я сидів там, спостерігав, як вони запихають у себе чергові тістечка, і ламав собі голову, звідки беруться такі типи, як пан Больо.
28
Чи відомі вам тістечка, названі за будівництвом. А в Польщі такі були, названі на честь траси "Схід-Захід" в Варшаві (польською W-Z, або ж за назвами літер "ву-зет"). Склад: просочений шоколадний бісквіт, збиті вершки та шоколадна глазур.
29
Меджугор'є (хорв.